МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ - "БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ"

   Народився Михайло Петрович Старицький 2 (14) грудня 1840 в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в сім’ї дрібного поміщика.
   З 1851 по 1856 рр. навчався в гімназії в Полтаві. У віці 8 років у нього помер батько, відставний ротмістр, а в 1852 році померла мати і Михайло став круглим сиротою. Михайло Старицький залишився під опікою свого дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка. У 1858 році продовжив навчання на фізико-математичному, потім на юридичному факультетах Харківського університету Харків, з з 1860 року в Києві, в 1865 році закінчив Київський університет.
   1862 року одружився із сестрою Миколи Лисенка Софією Віталіївною.
   У 1864 році Михайло Старицький почав виступати в театральних гуртках.
   Перші твори Старицького були надруковані у 1865 році. Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х рр.
   1871 року оселився у Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком — вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів».
   Старицький записував народні пісні, які потім видавав в обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).
   Під тиском імперської влади Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.
   У 1883 році Михайло Старицький став керівником і режисером першої об’єднаної української професійної трупи. Як всебічно освічена і обдарована людина, М.Старицький заявив про себе в різних сферах українського культурного життя. З 1883 р. разом з М.Кропивницьким він очолив першу українську професійну театральну трупу, до якої ввійшли такі талановиті актори, як М.Садовський, М.Заньковецька. У 1885-1891 роках театр виділився із цієї трупи. Це був початок справді народного реалістичного театру.
   У 1883 та 1884 роках видавав український альманах «Рада» (вийшло два випуски).
   У 1885 році через низку причин залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів.Молодий український театр постійно відчував репертуарний голод, тому М.Старицький написав у цей час ряд оригінальних творів: драми “Не судилось” (1881), “У темряві” (1893), “Ой, не ходи, Грицю” (1892), “Талан” (1893), історичні п'єси “Богдан Хмельницький” (1887), “Маруся Богуславка” (1897), “Оборона Буші” (1898). Дії багатьох п'єс були пов'язані з історією українського народу, з селом. Наприклад, дія п'єси “Оборона Буші” відбувається на Поділлі в ХVІІ столітті, коли український народ повстав проти польського поневолення. Як керівник театру, М.Старицький писав не тільки цікаві п'єси, а й розробив чимало інсценізацій прозових творів. Зокрема, розробив інсценізації творів Миколи Гоголя (серед них повість “Тарас Бульба”).
В основу драми “Циганка Аза” драматург поклав повість польського письменника І.Крашевського “Хата за селом”.
   Згодом під керівництвом М.Старицького трупа виросла, здобула славу. Вистави ставились на високому професійному рівні. Після успішних гастролей містами України, власті заборонили українській трупі виступати в межах Київської губернії. Проте, популярність театру Старицького швидко зростає. Театр гастролює у 1886-1887 роках в Москві, Петербурзі, а далі – у Варшаві, Вільнюсі, Мінську, Тбілісі та інших містах.
   Вкрай напружена та виснажлива праця підірвала здоров'я митця, тому у 1893 р. він залишає трупу і цілком віддається літературній творчості. Пише цілий ряд оригінальних поетичних, драматичних та прозових творів. Серед творів цього періоду п'єси “Маруся Богуславка”, “Оборона Буші”, “Остання ніч”, романи “Перед бурей”, “Буря”, “Последние орлы”, “Разбойник Кармелюк”, повісті “Безбатченко”, “Облога Буші”, “Заклятий скарб” та інші.

    М.Старицький був одним із організаторів Всеросійського театрального товариства, а в 1897 р. за його участю відбувся Перший всеросійський з'їзд діячів сцени. У Києві Старицький очолює літературно-артистичне товариство, продовжує літературну та видавничу діяльність. У 1903 р., незважаючи на тяжку недугу, він почав готувати видання альманаху “Нова рада”, але здійснити цей задум йому не вдалося. Альманах побачив світ уже після його смерті.
   Помер М.Старицький 27 квітня 1904 р. в Києві. Навіть перед смертю Михайло Петрович продовжував працювати, писав свою останню поезію “Морітурі”. Рядки із цього твору “Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя” викарбувані на його надгробку на Байковому кладовищі.
   Безмежна любов до людей, щире бажання бачити їх вільними та щасливими зробили його життя і творчість безсмертними.

Михайло Старицький творчість

Поезія

   Вірш "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна" в музичній обробці Миколи Лисенка стало народною піснею.

П’єси

- "Чорноморці"

- "Зимовий вечір"

- "За двома зайцями»"(за мотивами комедії «На Кожум’яках» І. С. Нечуя-Левицького). Російський переклад здійснив А.Н.Островский.

- "Не судилося" (1883)

- "Богдан Хмельницький" (1887)

- "Ой, не ходи, Грицю, тай на вечорниці" (1890)

- "У темряві"(1893)

- "Доля" (1894)

- "Маруся Богуславка" (1897)

- "Оборона Буші" (1899)

Романи

- Трилогія "Богдан Хмельницький"

- "Перед бурею" (1894)

- "Буря" (1896)

- "У пристані" (1897)

- "Молодість Мазепи" (1898)

Безмежна любов до людей, щире бажання бачити їх вільними та щасливими зробили його життя і творчість безсмертними.

Микола Хвильовий

   13 грудня 1893 р. – народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумська область) в родині вчителів. Батько М. Хвильового прищепив синові любов до надбань світової культури.
   Навчався він у початковій школі, у Охтирській гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації (за ведення пропаганди серед селянства, бунтарську вдачу).
   1914-1917 Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах.
   Писати художні твори М. Хвильовий розпочав 1917 року.
-Роки життя Хвильового – 1893-1933
-Творчість М. Хвильового асоціюється з літературним напрямом – імпресіонізмом.
-Микола Хвильовий був організатором та ідеологом літературного об’єднання «ВАПЛІТЕ»
-Як митець новатор М. Хвильовий започаткував неоромантичну течію психологічного письма.
-“Урбіно ” – літературне об’єднання, яке створив письменник.
– Микола Хвильовий був одним із ініціаторів та активних учасників літературної дискусії 1925-1928 рр.
-Літературну діяльність М. Хвильового можна співвіднести з твор­чістю М. Коцюбинського
-«Основоположником справжньої нової української прози» на­звав М. Хвильового О. Білецький.
-Новела «Я (Романтика)» М. Хвильового передала його тривогу, сумління, роздвоєність душі

Погляди письменника:

-українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, а не
-копіювати досягнення інших літератур;
-протест проти диригентської палички Москви;
-письменник має бути обдарованим від природи;
-ідеї «романтики вітаїзму» (життєлюбства);
-осуд масової і вульгарної в літературі.
За світовідчуттям М. Хвильовий був романтиком.

Публіцистичні твори Миколи Хвильового:

- «Про “сатану в бочці”, або графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”»;
- «Про Коперника з Фрауенбургу, або Абетка азіатського ренесансу в мистецтві»;
- Цикл памфлетів “Камо грядеш?”;
- Цикл памфлетів “Думки проти течії”;
- Цикл памфлетів “Апологети писаризму”;
- Памфлет “Україна чи Малоросія?”.

Художні твори Миколи Хвильового:

- збірки поезій “Молодість”, “В електричний вік”, “Досвітні симфонії”;
- збірки оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924);
- новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)»;
- 1924 р. – «Санаторійна зона»;
- 1926 р. – роман «Вальдшнепи»;
- 1927 р. – оповідання «Мати»;
- 1928 р. – «Сентиментальна історія»;
- 1929 р. – повість «Іван Іванович».

 Радянська влада переслідувала М. Хвильового і його прибічників. Це відбулося через звинувачення у прагненні відокремити українську культуру від російської, протиставити два народи один одному. Хвильовий пристрасно заперечував так званий масовізм, профанацію мистецтва, зведення його до ролі ідеологічного обслуговування партійної й державної політики, наголошував на необхідності позбутися залежності від «російського диригента», адже для більшості тогочасних літераторів було властиве намагання копіювати готові форми і художні засоби російської літератури. Хвильовий вважав таке безглузде копіюванням раболіпством, яке ніколи не дасть справді високохудожнього твору.

"Перед нами стоїть таке питання: на яку зі світових літератур взяти курс? В будь-якому випадку, не на російську. Від російської літератури, від її стихії українська поезія повинна втікати як можна швидше. Справа в тому, що російська література віками тяжіє над нами, як хазяїн положення, який привчив психіку до рабського наслідування."

"Українське суспільство, зміцнівши, не примириться зі своїм фактичним гегемоном — російським конкурентом. Ми повинні негайно стати на сторону молодого українського суспільства, яке втілює не лише селянина, але і робітника, і цим назавжди покінчити з контрреволюційною ідеєю створювати на Україні російську культуру."

"Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, якій Шпенглер оголосив «присмерк», не та, що гниє, і до якої вся наша ненависть. Це — Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т. д. Це та Європа, без якої не обійдуться перші фаланги азійського ренесансу."

Твори та ім'я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні

.

Вшанування пам'яті:

   У Харкові встановлено меморіальну дошку на місці будинку, де з 1923 р. по 1930 р. жив Микола Хвильовий.
   У місті Тростянець Сумської області у 2003 році було встановлено меморіальну дошку на будинку, де з 1893 по 1904 рік він проживав.
   У селі Колонтаїв Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області 13 травня 2021 року на фасаді Колонтаївського ліцею, де навчався в початковій школі Хвильовий, відкрито меморіальну дошку.

10 грудня – Міжнародний день прав людини

   «Всі люди народжуються вільними й рівними в своїй гідності та правах», – цією статтею починається Загальна декларація прав людини.10 грудня міжнародна спільнота відзначає День прав людини (Human Rights Day). Саме у цей день в 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини.
   У Загальній декларації прав людини задекларовано наступні принципи: рівність людей: усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо; право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість; заборона рабства та торгівлі людьми; заборона катувань або жорстокого поводження; право кожного на правосуб’єктність; рівність усіх перед законом; право на звернення до суду; заборона самовільних арештів; презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону; право на свободу пересувань та вибір місця мешкання; право на громадянство; право на шлюб; право володіти майном; право на свободу переконань; право на мирні збори; право на участь в управлінні громадськими та державними справами; право на працю тощо.
   Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. – Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 р. – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 р. – пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини – Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.
   Головна мета Міжнародного дня прав людини – торжество в усьому світі понять свободи, безпеки й чесності людей по відношенню одне до одного.
   Сьогодні Україна, як і весь світ, зіштовхнулася із особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, порушення прав людини цією державою, агресія Російської Федерації на територіїі України, численні терористичні акти та військові конфлікти по всьому світу свідчать про неспроможність як окремих держав, так і світової спільноти забезпечити на належному рівні захист прав людини і основоположних свобод.
 Тому як ніколи суспільство має згуртуватися для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі.

9 грудня день народження Грінченко Бориса Дмитровича

«Україна! У цьому слові для мене все»
Б.Грінченко
   Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – український письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, драматург), фольклорист, етнограф, мовознавець, лексикограф, видавець народопросвітніх книг і редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка», організатор товариства «Просвіта», педагог і громадський діяч. Його багатогранна діяльність була спрямована на формування української нації і становлення Української держави. Великим Просвітителем ввійшов він в історію України.
«Більше працював, ніж жив»(М. Чернявський)
   Народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, у дворянській родині з глибоким козацьким корінням та літературними зв’язками (http://wiki.kubg.edu.ua/Віртуальний_музей/Слобожанщина).
   Борис Грінченко-педагог учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Роботу поєднував із фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною діяльністю.
   Усе життя Б. Грінченко втілював ідею створення національної школи. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.
   Численні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів ученого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словарь української мови» (1907 – 1909 рр.) (http://wiki.kubg.edu.ua/).
   Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на ниві української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, який безоглядно віддав усі сили й енциклопедичні знання вітчизняній культурі, по праву стоїть поруч із титанами української нації як Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка.
   Пішов Б. Грінченко у вічність на 47-му році життя 6 травня 1910 р. Його поховано в Києві на Байковому кладовищі.
Увічнення пам'яті Бориса Грінченка:
- у 1988 році в селі Олексіївка створений єдиний функціонуючий в Україні народний музей, а також встановлено пам'ятник Грінченку;
- в серпні 2011 року в сквері поряд з адмінкорпусом Київського університету імені Грінченка встановлено пам'ятник письменнику;
- твори письменника включені до шкільної програми з літератури, його ім'я присвоєно ряду бібліотек;
- вулиці імені Грінченка є в Києві, Львові, Дніпрі та інших населених пунктах;
меморіальні дошки на честь письменника встановлені в Києві, Харкові, Львові та інших містах, так чи інакше пов'язаних з ім'ям письменника;
- на будівлі Наукового товариства імені Шевченка встановлено пам'ятний знак;
- у 1998 році підприємство "Укрпошта" випустило марку на честь Бориса Грінченка;
літературна премія імені Грінченка вручається людям, які зробили великий індивідуальний внесок в розвиток української літератури;
- у 2013 році НБУ випустив пам'ятну монету номіналом в 2 гривні з серії "Видатні особистості України" на честь Бориса Грінченка.

300 років від дня народження Григорія Савича Сковорди

“Мандрівна академія”, “людина-університет” своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. За життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у творах згадував сам Тарас Шевченко: “Кругом листочки обведу та й списую Сковороду”

 Цей митець є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом.

Видатний український філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу. Офіційних даних щодо цієї постаті, яка стала мегапопулярною вже за життя, збереглося небагато. Натомість є чимало легенд.
Ми зібрали цікаві факти із життя відомого українського філософа. 

- Народився Григорій Савич Сковорода у 1722 році на Полтавщині в родині козака.
Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного дня народження.
- Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Приятель і життєписець Сковороди Ковалинський засвідчував:“Коли писав Сковорода для свого краю, то і вживав деколи української мови та правопису, вживаного в українському виговорі. Він любив завжди свою природжену мову. Дуже любив свій рідний край, свою любу Україну й коли відлучався за її межі, обов’язково прагнув скоріше туди повернутися і бажав там померти. Він висловлює це в багатьох місцях своїх творів. «Всяк должен узнать свой народ і в народі себе.”

- До того, ж він мав ще й музикальний талант – прекрасно грав на флейті та органі, сопілці, скрипці, гуслях, лірі та бандурі.
- Проте вищої освіти так і не отримав.
- Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тобто той, що знання хапає на льоту.
- Його називають зачинатилем жанру байки.
- Писав твори переважно староукраїнською та латинською. Свої філософські трактати і діалоги писав химерною сумішшю церковнослов’янської, української та російської мов, байки – руською книжною мовою, пісні – українською.
- За життя Сковороди не було надруковано жодного його твору, хоча в рукописному варіанті вони все таки були. Але він був добре відомий.
-  Загалом він написав 17 філософських творів, 7 перекладів. Найвідоміші його твори «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські».
- Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
- Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.
- Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: “Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся”
- Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).
Інколи підписував свої листи подвійним іменем Григорій вар Сава Сковорода, Даниїл Майнгард.
- Спав він не більше чотирьох годин на добу. Був завжди веселий, бадьорий, активний та добродушний. З однією сумкою через плече, з Біблією і сопілкою він мандрував по селах і маєтках.
- Сковорода ніколи не мав сім’ї, власного дому й постійного доходу. Він жив то в одних, то в інших знайомих. Все його майно було завжди з ним: рукописи, книжки, за поясом – сопілка, у руках – посох, на плечах – селянська свита.
- Останні роки свого життя Г. Сковорода тяжко хворів, але здійснив подорож до свого давнього друга Михайла Ковалинського, та подарував йому частину своїх рукописів.
- Помер Г.Сковорода на світанку у неділю 9 листопада 1794р. у селі Іванівка ( нині Сковородинівка Золочівського району на Харківщині) в маєтку знайомого поміщика А. Ковалевського. Перед смертю він заповів поховати його біля гаю і зробити на могилі напис: «Світ ловив мене, та не спіймав», що й було виконано.
- За переказами, Сковорода був вегетаріанцем. Він вірив у правдивість сновидінь, тому коли одного разу у сні він побачив, як люди їдять одне одного, то відмовився їсти м’ясо.
- Митець відчував наближення смерті: викопав могилу, помився, одягнувся в чистий одяг, ліг на лавку і помер.

6 травня 2022 р. російські окупанти обстріляли село Сковородинівка, де знаходився музей Г.Сковороди.
Знищена будівля 18 сторіччя, ії доведеться відновлювати повністю. Найцінніші експонати колекції вдалося врятувати, їх перемістили заздалегідь в безпечне місце.
Знищення музею Сковороди – це свідома ідеологічна акція.

Україна переможе і відбудує все, що знищили рашисти. Нові покоління українців будуть приходити до музею, щоб пізнавати ідеї мудрості , душевної краси великого УКРАЇНЦЯ .

 
Афоризми Григорія Совороди:

- Бери вершину і матимеш середину.
- З усіх утрат втрата часу найтяжча.
- Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
- Більше думай і тоді вирішуй.
- З видимого пізнавай невидиме.
- Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
- Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
- Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.
- Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.
- Чисте небо не боїться блискавки та грому.
- Що швидко запалюється, те раптово гасне.
- Більше думай і тоді вирішуй.

16 днів проти насильства. Стоп, БУЛІНГ!

 

ДОРОГИЙ ДРУЖЕ!

   В останні роки ми все частіше чуємо і читаємо в засобах масової інформації  – в Інтернеті, в телевізійних передачах, в періодиці слово “Булінг”, яке прийшло до нас з англійської.
  Чи знаєш ти, що булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини. Така негативна поведінка зазвичай супроводжується постійним фізичним та психологічним впливом, травлею, агресією, жорстоким переслідуванням. Причин безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу, хто чимось не схожий з усіма.
   Вирізняють ще кібербулінг, що означає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину, використовуючи мобільні телефони, електронну пошту, соціальні мережі.
   А ще дехто з твоїх однолітків потерпає від домашнього насилля: побоїв, знущань, морального приниження. Все це негативні явища, які не повинні бути присутніми у твоєму житті.
  В даному інформаційному покажчику ти знайдеш багато корисної інформації, яку необхідно знати та використовувати. Ти дізнаєшся на що і на які права, підтверджені законом, ти маєш право, познайомишся з правилами безпеки, дізнаєшся, які є види шкільного булінгу, про правила безпеки в Інтернеті та що необхідно робити у випадку, якщо ти став жертвою будь-якого насильства.
  Це видання знадобиться також твоїм батькам та вчителям. Батьки знайдуть тут дієві та актуальні правила поведінки з дітьми, поради, як поводитися у випадку виникнення надзвичайної ситуації, як впоратися з дитячою агресією, як “тримати себе в руках” тощо.
  Слушні та корисні поради тут є і для вчителів, вихователів, всіх, хто має справу з вихованням дітей та підлітків. Для вчителів, вихователів та батьків адресується підбірка цікавих матеріалів про булінг та запобігання його проявам у дитячому та підлітковому середовищі.
   В окремому розділі покажчик містить анотований список художніх творів, основною сюжетною лінією в яких є булінг, насилля та приклад того, як упоратися з важкими ситуаціями.
   Отож, знайомся, читай, використовуй, будь обізнаний з усіма проявами булінгу, формуй свої знання з правил безпечної поведінки і толерантного спілкування в соціумі.

 

Що таке насильство? Яким буває насильство?

   Насильство – це жорстоке поводження з дитиною, нехтування її інтересами та проблемами.
   1. Фізичне насильство – коли дитину б'ють, штурхають, не пускають до квартири чи будинку, виганяють з дому, погрожують вбити, не дають їсти чи спати, змушують вживати алкоголь чи наркотики.
   2. Сексуальне насильство – це примус дитини до сексуальних дій, зґвалтування.
  3. Психологічне насильство – коли дитину ображають, цькують, діють на психіку дитини шляхом погроз, переслідування, залякування, шантажу, ігнорують потреби дитини.
   4. Економічне насильство – коли примушують дитину до жебракування, обмежують у доступі до кишенькових грошей, позбавляють житла, їжі, одягу, псують особисте майно.

ТИ МАЄШ ПРАВО:

   ♦ На життя. Ніхто не може позбавити тебе життя і здоров'я. Життя всіх людей має бути захищене від протиправних посягань.
  ♦На охорону здоров'я. Ти можеш звернутися за безкоштовною кваліфікованою медичною допомогою до закладів охорони здоров'я.
   ♦ На свободу та особисту недоторканність. Тебе ніхто не може заарештувати або тримати під вартою лиш як за рішеннямсуду. Але якщо тобі вже виповнилося 14 років і має місце злочин, в такому випадку може застосовуватись утримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід.
 ♦На освіту. Ти маєш право безкоштовно отримувати освіту в дошкільному, загальноосвітньому, професійно-технічному та будь-якому закладі вищої освіти, а також отримувати державну стипендію.
  ♦ На працю. Якщо тобі виповнилося 14 років, за згодою батьків ти можеш працювати у вільний від навчання час, але після попереднього медичного огляду.
  ♦ На відпочинок. Ти маєш право у вільний від навчання чи роботи час на відпочинок, тобто займатися своїми улюбленими справами.
  ♦На майно. Майно, яке тобі придбали батьки для навчання, виховання – є твоєю власністю.
  ♦На повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства. Будь-яка людина не має права поводитися з тобою жорстоко, принижувати твою гідність, експлуатувати, втягувати у злочинну діяльність, залучати до вживання алкоголю, наркотиків, примушувати до сексу, проституції, втягувати до азартних ігор тощо.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ТЕБЕ, ДРУЖЕ!

  1. Пам'ятай, що насильство над тобою, здійснене батьками, чи іншими особами, однолітками не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
  2. У сім'ї, чи в школі ти маєш право на те, щоб до тебе ставилися з повагою, не ображали.
  3. Ніхто, в тому числі і твої батьки, рідні, однолітки не мають права принижувати тебе, поводитися жорстоко стосовно тебе – це карається законом. В Сімейному Кодексі написано: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне”.
 4. Знай, коли тебе постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з тобою лайливі слова – це насильство.
   5. Ти маєш право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують твою гідність.
  6. Поділися своїми проблемами з учителем, батьками, класним керівником, психологом, звернись до поліції.
  7. Ти маєш право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко й однозначно висловлюй осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
  8. Пам'ятай необхідні правила безпеки: не варто тут же встрявати, кидатися на допомогу, навіть коли сваряться чи б'ються батьки. Краще якомога швидше залишити домівку взагалі, покликати на допомогу дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
  9. Навчись розрізняти поняття “добро” і “зло”. Все, що принижує людську гідність – є зло. Все, що звеличує гідність людини – добро.

ВИДИ ШКІЛЬНОГО БУЛІНГУ

   ●Фізичний шкільний булінг – умисні побої, стусани, нанесення інших тілесних ушкоджень.
  ●Сексуальний булінг – означає дії сексуального характеру. Жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається в собі.
  ● Психологічний шкільний булінг – насильство, яке діє на психіку, що завдає психологічної травми через словесні образи або погрози, переслідування, залякування, мета яких навмисно спричинити емоційну невпевненість жертви: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до однолітка, кепкування, поширення образливих чуток тощо:
  – образливі жести або дії, залякування;
  – ізоляція (жертву навмисне ізолює або ігнорує частина учнів або весь клас);
  – активне неприйняття (кривдники дають зрозуміти, що вона ніхто, що її думка нічого не означає);
 – пасивне неприйняття (виникає у певних ситуаціях, коли треба вибрати когось в команду, групу, сісти за парту, діти відмовляються: “З ним не буду”);
  – ігнорування (не звертають уваги, не спілкуються, не помічають);
  – пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, прагнення сховати речі жертви).
   ●Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв: пересилання фотографій, інших зображень, глузування, поширення чуток тощо.

УЧАСНИКИ БУЛІНГУ

   Булери – ініціаторами насилля та цькування виступають діти, які прагнуть до влади, самоствердження за рахунок інших, ініціюють і відіграють лідерські ролі в процесі булінгу.
   Жертви булінгу – зазвичай, але не завжди, стають діти чутливі й не здатні постояти за себе.
  Глядачі (спостерігачі) – учні, які не беруть участі в булінгу і вважають, що це не їхня справа, тобто виявляють байдуже ставлення до ситуації. 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ В ІНТЕРНЕТІ

☻ Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильно буде:
        ● виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюють негативно;
        ● підтримати жертву, у віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку;
        ● повідомити дорослих про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.
☻ Якщо тебе дуже засмутило, схвилювало якесь повідомлення, відео, що надійшло на твою адресу – не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір. Перш ніж давати відповідь, слід заспокоїтися, угамувати злість і образу.
☻ Зберігай підтвердження фактів нападів, роздрукуй сторінку самостійно, звернись до батьків за допомогою.
☻ Ігноруй одиничні образливі повідомлення. Зазвичай кібербулінг внаслідок твоєї правильної поведінки зупиниться на початковій стадії.
☻ Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвими повідомленнями є можливість блокувати повідомлення агресора.
☻ Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності. Якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає репутацію кожного – накопичений образ особистості в очах інших учасників, тому турбуйся про свою репутацію.
☻ Якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози, образи чи порнографічні сюжети – скопіюй ці повідомлення і звернись до правоохоронців. Питаннями кібербезпеки займаються спеціально створені відділи поліції. Тому Ітернет-хулігана можна знайти і покарати.
☻ Запам'ятай чи занотуй телефон національної “гарячої лінії” з питань запобігання насильству та захисту прав дітей – 0800500335 або електронну пошту: info@lastrada.org.ua; onlandia@live.com. 

ТИ ПОВИНЕН ЗНАТИ

  Якщо ти став жертвою будь-якого насильства – дій:

♦ зателефонуй в поліцію за номером 102, або на безкоштовну національну “гарячу лінію” з попередження домашнього насильства та захисту прав дитини за номерами: 0800 500 335 або 116 123;
♦ звернись у місцевий центр соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді;
♦ контакти центрів безоплатної правової допомоги знайди на сайті координаційного центру з надання правової допомоги legalaid.gov.ua в розділі “Місцеві центри безоплатної правової допомоги”;
♦ не відповідай агресією на агресію. Так ти лише ускладниш ситуацію;
♦ контакти центрів соціальних служб, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги можна знайти на сайті Міністерства соціальної політики msp.gov.ua в розділі “Громадянам”/“Запобігання та протидія домашньому насильству та жорстокому поводженню з дітьми”/“Довідкові матеріали”.
    Дорослим потрібно контролювати свої емоції, а дітям – не мовчати.
  Якщо ти постраждав, або став свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звернись за допомогою!
   У 2017 році в Україні при Національній поліції створено ювенальну превенцію, яка займається безпекою дітей.

ПАМ'ЯТКА ТВОЇМ БАТЬКАМ

● Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
● Не дивіться на дитину, як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість – єдину, унікальну і неповторну.
● Завжди пам'ятайте: насильство над дітьми – це протиприродній акт, який забороняється законом. В Сімейному Кодексі сказано так: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання”.
● Не виражайте часто свого невдоволення, критики. Це породжує неприязнь та ворожість в стосунках дітей і батьків.
● Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
● Будьте тактовними у стосунках з дітьми. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
● Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
● Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
● Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, зрештою, зрозуміти, що таке життя.

ПОРАДИ ТВОЇМ БАТЬКАМ:
як “тримати себе в руках” і не зриватися на дитині

● Поставте себе на місце дитини і постарайтесь зрозуміти її.
● Спробуйте зрозуміти причину вашого гніву. Можливо не дії дитини вас розізлили.
● Відразу все з'ясовуй, наприклад: “Я засмучуюсь, коли ти не робиш вчасно уроки”.
● Якщо чимось розгнівались, опануйте свої емоції: вийдіть з кімнати, дихайте глибоко, випийте чаю, вийдіть на прогулянку.
● Думайте про вирішення проблеми, а не про її суть. Поміркуйте над тим, що можна зробити зараз, щоб виправити ситуацію.
● Приділіть увагу собі, виділяйте для цього час, щоб уберегтися від емоційного вигорання.
● Розподіліть обов'язки у сім'ї, просіть у дітей про допомогу.
● Прислухайтесь до критики та порад інших, але фільтруйте їх.
● Зверніться до психолога за допомогою. В Україні є безкоштовні лінії психологічної підтримки для батьків. 

 

1 грудня - Всесвітній день боротьбизі СНІДом

Що таке СНІД?
СНІД - це дуже серйозна хвороба. Вона викликається маленькою невидимою істотою - вірусом, що називається ВІЛ. Організм людини має захисників, які охороняють його від різних мікробів. Навіть якщо ти занедужав, твої захисники борються з інфекцією та намагаються допомогти тобі одужати якнайшвидше. ВІЛ може вбивати цих захисників, і тоді організм стає беззахисним перед мікробами. Коли таке трапляється, людина починає дуже сильно хворіти. Це називається СНІД. Якщо у людини в організмі ВІЛ, у неї може й не бути СНІДу, тобто вона може почувати себе здоровою.

У кого буває СНІД?
СНІД буває тільки у тих людей, в організм яких потрапив ВІЛ. ВІЛ передається лише тоді, коли деякі рідини з тіла однієї людини, у якої є ВІЛ, потрапляють в організм іншої. Цього не відбувається, якщо ти просто доторкаєшся до людини, у якої є ВІЛ, або користуєшся з нею одними речами. Так що тобі немає про що турбуватися. ВІЛ не можна підхопити, як застуду.

А у дітей буває СНІД?
У деяких дітей дійсно може бути СНІД. Якщо у мами є ВІЛ (вірус, що може викликати СНІД), то іноді він передається дитині при народженні. Багато років тому, коли діти з різними хворобами лягали в лікарню і їм переливали кров, їм іноді передавався ВІЛ. Зараз такого більше не трапляється. Зазвичай ВІЛ буває тільки у дорослих. Коли ти сам станеш дорослим, у тебе буде можливість захистити себе.

Як можна зрозуміти, що у людини ВІЛ?
Ти не зможеш ніяк довідатися про це. У будь-якої людини, незалежно від того, який у неї вигляд, може бути ВІЛ. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде вона розповідати про це кому-небудь. Є у людини ВІЛ чи ні, можна з'ясувати, тільки якщо вона перевіриться у лікаря. Абсолютно різні люди заражуються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Важливо знати, що є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

Основні шляхи зараження:
- через кров (при використанні не стерильного медичного інструментарію, переливанні інфікованої крові та її компонентів, спільному використанні шприців при введені ін’єкційних наркотиків);
- статевий шлях (при незахищеному статевому контакті);
- від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів і грудному вигодовуванні);

Що робити, щоб не заразитись?
- утримуватись від сексуальних контактів з незнайомими партнерами, а, маючи постійного партнера, зберігати вірність.
- ретельно обстежувати донорів на ВІЛ-інфекцію,
- використовувати одноразові шприци і стерильний інструментарій в медичних закладах, перукарнях, косметичних кабінетах і салонах.
Важливо пам’ятати про те, що любий колючий або ріжучій інструмент, яким ви користуєтесь при медичних процедурах, татуюванні, пірсингу, проколюванні вух та інших частин тіла, голінні, педикюрі і манікюрі-повинен бути стерильним..

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом:
- при дотику, обіймах, рукостисканнях;
- через поцілунки (при відсутності пошкоджених слизових оболонок);
- при спільному проживанні в одній квартирі;
- через посуд, столові прибори; через їжу; через постільну білизну, предмети побуту, іграшки; через повітря (у тому числі при чханні й кашлі);
- при купанні у воді;
- через ручки дверей, крани, унітази;
- через спортивні приладдя; через гроші;
- при укусах комах або тварин.