16 днів проти насильства. Стоп, БУЛІНГ!

 

ДОРОГИЙ ДРУЖЕ!

   В останні роки ми все частіше чуємо і читаємо в засобах масової інформації  – в Інтернеті, в телевізійних передачах, в періодиці слово “Булінг”, яке прийшло до нас з англійської.
  Чи знаєш ти, що булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини. Така негативна поведінка зазвичай супроводжується постійним фізичним та психологічним впливом, травлею, агресією, жорстоким переслідуванням. Причин безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу, хто чимось не схожий з усіма.
   Вирізняють ще кібербулінг, що означає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину, використовуючи мобільні телефони, електронну пошту, соціальні мережі.
   А ще дехто з твоїх однолітків потерпає від домашнього насилля: побоїв, знущань, морального приниження. Все це негативні явища, які не повинні бути присутніми у твоєму житті.
  В даному інформаційному покажчику ти знайдеш багато корисної інформації, яку необхідно знати та використовувати. Ти дізнаєшся на що і на які права, підтверджені законом, ти маєш право, познайомишся з правилами безпеки, дізнаєшся, які є види шкільного булінгу, про правила безпеки в Інтернеті та що необхідно робити у випадку, якщо ти став жертвою будь-якого насильства.
  Це видання знадобиться також твоїм батькам та вчителям. Батьки знайдуть тут дієві та актуальні правила поведінки з дітьми, поради, як поводитися у випадку виникнення надзвичайної ситуації, як впоратися з дитячою агресією, як “тримати себе в руках” тощо.
  Слушні та корисні поради тут є і для вчителів, вихователів, всіх, хто має справу з вихованням дітей та підлітків. Для вчителів, вихователів та батьків адресується підбірка цікавих матеріалів про булінг та запобігання його проявам у дитячому та підлітковому середовищі.
   В окремому розділі покажчик містить анотований список художніх творів, основною сюжетною лінією в яких є булінг, насилля та приклад того, як упоратися з важкими ситуаціями.
   Отож, знайомся, читай, використовуй, будь обізнаний з усіма проявами булінгу, формуй свої знання з правил безпечної поведінки і толерантного спілкування в соціумі.

 

Що таке насильство? Яким буває насильство?

   Насильство – це жорстоке поводження з дитиною, нехтування її інтересами та проблемами.
   1. Фізичне насильство – коли дитину б'ють, штурхають, не пускають до квартири чи будинку, виганяють з дому, погрожують вбити, не дають їсти чи спати, змушують вживати алкоголь чи наркотики.
   2. Сексуальне насильство – це примус дитини до сексуальних дій, зґвалтування.
  3. Психологічне насильство – коли дитину ображають, цькують, діють на психіку дитини шляхом погроз, переслідування, залякування, шантажу, ігнорують потреби дитини.
   4. Економічне насильство – коли примушують дитину до жебракування, обмежують у доступі до кишенькових грошей, позбавляють житла, їжі, одягу, псують особисте майно.

ТИ МАЄШ ПРАВО:

   ♦ На життя. Ніхто не може позбавити тебе життя і здоров'я. Життя всіх людей має бути захищене від протиправних посягань.
  ♦На охорону здоров'я. Ти можеш звернутися за безкоштовною кваліфікованою медичною допомогою до закладів охорони здоров'я.
   ♦ На свободу та особисту недоторканність. Тебе ніхто не може заарештувати або тримати під вартою лиш як за рішеннямсуду. Але якщо тобі вже виповнилося 14 років і має місце злочин, в такому випадку може застосовуватись утримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід.
 ♦На освіту. Ти маєш право безкоштовно отримувати освіту в дошкільному, загальноосвітньому, професійно-технічному та будь-якому закладі вищої освіти, а також отримувати державну стипендію.
  ♦ На працю. Якщо тобі виповнилося 14 років, за згодою батьків ти можеш працювати у вільний від навчання час, але після попереднього медичного огляду.
  ♦ На відпочинок. Ти маєш право у вільний від навчання чи роботи час на відпочинок, тобто займатися своїми улюбленими справами.
  ♦На майно. Майно, яке тобі придбали батьки для навчання, виховання – є твоєю власністю.
  ♦На повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства. Будь-яка людина не має права поводитися з тобою жорстоко, принижувати твою гідність, експлуатувати, втягувати у злочинну діяльність, залучати до вживання алкоголю, наркотиків, примушувати до сексу, проституції, втягувати до азартних ігор тощо.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ТЕБЕ, ДРУЖЕ!

  1. Пам'ятай, що насильство над тобою, здійснене батьками, чи іншими особами, однолітками не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
  2. У сім'ї, чи в школі ти маєш право на те, щоб до тебе ставилися з повагою, не ображали.
  3. Ніхто, в тому числі і твої батьки, рідні, однолітки не мають права принижувати тебе, поводитися жорстоко стосовно тебе – це карається законом. В Сімейному Кодексі написано: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне”.
 4. Знай, коли тебе постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з тобою лайливі слова – це насильство.
   5. Ти маєш право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують твою гідність.
  6. Поділися своїми проблемами з учителем, батьками, класним керівником, психологом, звернись до поліції.
  7. Ти маєш право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко й однозначно висловлюй осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
  8. Пам'ятай необхідні правила безпеки: не варто тут же встрявати, кидатися на допомогу, навіть коли сваряться чи б'ються батьки. Краще якомога швидше залишити домівку взагалі, покликати на допомогу дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
  9. Навчись розрізняти поняття “добро” і “зло”. Все, що принижує людську гідність – є зло. Все, що звеличує гідність людини – добро.

ВИДИ ШКІЛЬНОГО БУЛІНГУ

   ●Фізичний шкільний булінг – умисні побої, стусани, нанесення інших тілесних ушкоджень.
  ●Сексуальний булінг – означає дії сексуального характеру. Жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається в собі.
  ● Психологічний шкільний булінг – насильство, яке діє на психіку, що завдає психологічної травми через словесні образи або погрози, переслідування, залякування, мета яких навмисно спричинити емоційну невпевненість жертви: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до однолітка, кепкування, поширення образливих чуток тощо:
  – образливі жести або дії, залякування;
  – ізоляція (жертву навмисне ізолює або ігнорує частина учнів або весь клас);
  – активне неприйняття (кривдники дають зрозуміти, що вона ніхто, що її думка нічого не означає);
 – пасивне неприйняття (виникає у певних ситуаціях, коли треба вибрати когось в команду, групу, сісти за парту, діти відмовляються: “З ним не буду”);
  – ігнорування (не звертають уваги, не спілкуються, не помічають);
  – пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, прагнення сховати речі жертви).
   ●Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв: пересилання фотографій, інших зображень, глузування, поширення чуток тощо.

УЧАСНИКИ БУЛІНГУ

   Булери – ініціаторами насилля та цькування виступають діти, які прагнуть до влади, самоствердження за рахунок інших, ініціюють і відіграють лідерські ролі в процесі булінгу.
   Жертви булінгу – зазвичай, але не завжди, стають діти чутливі й не здатні постояти за себе.
  Глядачі (спостерігачі) – учні, які не беруть участі в булінгу і вважають, що це не їхня справа, тобто виявляють байдуже ставлення до ситуації. 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ В ІНТЕРНЕТІ

☻ Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильно буде:
        ● виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюють негативно;
        ● підтримати жертву, у віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку;
        ● повідомити дорослих про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.
☻ Якщо тебе дуже засмутило, схвилювало якесь повідомлення, відео, що надійшло на твою адресу – не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір. Перш ніж давати відповідь, слід заспокоїтися, угамувати злість і образу.
☻ Зберігай підтвердження фактів нападів, роздрукуй сторінку самостійно, звернись до батьків за допомогою.
☻ Ігноруй одиничні образливі повідомлення. Зазвичай кібербулінг внаслідок твоєї правильної поведінки зупиниться на початковій стадії.
☻ Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвими повідомленнями є можливість блокувати повідомлення агресора.
☻ Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності. Якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає репутацію кожного – накопичений образ особистості в очах інших учасників, тому турбуйся про свою репутацію.
☻ Якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози, образи чи порнографічні сюжети – скопіюй ці повідомлення і звернись до правоохоронців. Питаннями кібербезпеки займаються спеціально створені відділи поліції. Тому Ітернет-хулігана можна знайти і покарати.
☻ Запам'ятай чи занотуй телефон національної “гарячої лінії” з питань запобігання насильству та захисту прав дітей – 0800500335 або електронну пошту: info@lastrada.org.ua; onlandia@live.com. 

ТИ ПОВИНЕН ЗНАТИ

  Якщо ти став жертвою будь-якого насильства – дій:

♦ зателефонуй в поліцію за номером 102, або на безкоштовну національну “гарячу лінію” з попередження домашнього насильства та захисту прав дитини за номерами: 0800 500 335 або 116 123;
♦ звернись у місцевий центр соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді;
♦ контакти центрів безоплатної правової допомоги знайди на сайті координаційного центру з надання правової допомоги legalaid.gov.ua в розділі “Місцеві центри безоплатної правової допомоги”;
♦ не відповідай агресією на агресію. Так ти лише ускладниш ситуацію;
♦ контакти центрів соціальних служб, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги можна знайти на сайті Міністерства соціальної політики msp.gov.ua в розділі “Громадянам”/“Запобігання та протидія домашньому насильству та жорстокому поводженню з дітьми”/“Довідкові матеріали”.
    Дорослим потрібно контролювати свої емоції, а дітям – не мовчати.
  Якщо ти постраждав, або став свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звернись за допомогою!
   У 2017 році в Україні при Національній поліції створено ювенальну превенцію, яка займається безпекою дітей.

ПАМ'ЯТКА ТВОЇМ БАТЬКАМ

● Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
● Не дивіться на дитину, як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість – єдину, унікальну і неповторну.
● Завжди пам'ятайте: насильство над дітьми – це протиприродній акт, який забороняється законом. В Сімейному Кодексі сказано так: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання”.
● Не виражайте часто свого невдоволення, критики. Це породжує неприязнь та ворожість в стосунках дітей і батьків.
● Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
● Будьте тактовними у стосунках з дітьми. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
● Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
● Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
● Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, зрештою, зрозуміти, що таке життя.

ПОРАДИ ТВОЇМ БАТЬКАМ:
як “тримати себе в руках” і не зриватися на дитині

● Поставте себе на місце дитини і постарайтесь зрозуміти її.
● Спробуйте зрозуміти причину вашого гніву. Можливо не дії дитини вас розізлили.
● Відразу все з'ясовуй, наприклад: “Я засмучуюсь, коли ти не робиш вчасно уроки”.
● Якщо чимось розгнівались, опануйте свої емоції: вийдіть з кімнати, дихайте глибоко, випийте чаю, вийдіть на прогулянку.
● Думайте про вирішення проблеми, а не про її суть. Поміркуйте над тим, що можна зробити зараз, щоб виправити ситуацію.
● Приділіть увагу собі, виділяйте для цього час, щоб уберегтися від емоційного вигорання.
● Розподіліть обов'язки у сім'ї, просіть у дітей про допомогу.
● Прислухайтесь до критики та порад інших, але фільтруйте їх.
● Зверніться до психолога за допомогою. В Україні є безкоштовні лінії психологічної підтримки для батьків. 

 

1 грудня - Всесвітній день боротьбизі СНІДом

Що таке СНІД?
СНІД - це дуже серйозна хвороба. Вона викликається маленькою невидимою істотою - вірусом, що називається ВІЛ. Організм людини має захисників, які охороняють його від різних мікробів. Навіть якщо ти занедужав, твої захисники борються з інфекцією та намагаються допомогти тобі одужати якнайшвидше. ВІЛ може вбивати цих захисників, і тоді організм стає беззахисним перед мікробами. Коли таке трапляється, людина починає дуже сильно хворіти. Це називається СНІД. Якщо у людини в організмі ВІЛ, у неї може й не бути СНІДу, тобто вона може почувати себе здоровою.

У кого буває СНІД?
СНІД буває тільки у тих людей, в організм яких потрапив ВІЛ. ВІЛ передається лише тоді, коли деякі рідини з тіла однієї людини, у якої є ВІЛ, потрапляють в організм іншої. Цього не відбувається, якщо ти просто доторкаєшся до людини, у якої є ВІЛ, або користуєшся з нею одними речами. Так що тобі немає про що турбуватися. ВІЛ не можна підхопити, як застуду.

А у дітей буває СНІД?
У деяких дітей дійсно може бути СНІД. Якщо у мами є ВІЛ (вірус, що може викликати СНІД), то іноді він передається дитині при народженні. Багато років тому, коли діти з різними хворобами лягали в лікарню і їм переливали кров, їм іноді передавався ВІЛ. Зараз такого більше не трапляється. Зазвичай ВІЛ буває тільки у дорослих. Коли ти сам станеш дорослим, у тебе буде можливість захистити себе.

Як можна зрозуміти, що у людини ВІЛ?
Ти не зможеш ніяк довідатися про це. У будь-якої людини, незалежно від того, який у неї вигляд, може бути ВІЛ. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде вона розповідати про це кому-небудь. Є у людини ВІЛ чи ні, можна з'ясувати, тільки якщо вона перевіриться у лікаря. Абсолютно різні люди заражуються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Важливо знати, що є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

Основні шляхи зараження:
- через кров (при використанні не стерильного медичного інструментарію, переливанні інфікованої крові та її компонентів, спільному використанні шприців при введені ін’єкційних наркотиків);
- статевий шлях (при незахищеному статевому контакті);
- від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів і грудному вигодовуванні);

Що робити, щоб не заразитись?
- утримуватись від сексуальних контактів з незнайомими партнерами, а, маючи постійного партнера, зберігати вірність.
- ретельно обстежувати донорів на ВІЛ-інфекцію,
- використовувати одноразові шприци і стерильний інструментарій в медичних закладах, перукарнях, косметичних кабінетах і салонах.
Важливо пам’ятати про те, що любий колючий або ріжучій інструмент, яким ви користуєтесь при медичних процедурах, татуюванні, пірсингу, проколюванні вух та інших частин тіла, голінні, педикюрі і манікюрі-повинен бути стерильним..

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом:
- при дотику, обіймах, рукостисканнях;
- через поцілунки (при відсутності пошкоджених слизових оболонок);
- при спільному проживанні в одній квартирі;
- через посуд, столові прибори; через їжу; через постільну білизну, предмети побуту, іграшки; через повітря (у тому числі при чханні й кашлі);
- при купанні у воді;
- через ручки дверей, крани, унітази;
- через спортивні приладдя; через гроші;
- при укусах комах або тварин.

355 років від дня народження Джонатана Свіфта

 Мудрість в кожному слові :

Був далеко не дурною людиною Джонатан Свіфт. Цитати його і вислови з життя збереглися до наших днів: 

- Гнів – це помста самому собі за іншого. 

-  Кращі лікарі на світі – спокій, дієта і весела вдача.

- Наклеп – це удар по гідним людям, як черв`яки люблять тільки здорові плоди.

 - Якщо ви пожартували над кимось, то готуйтеся прийняти відповідну гостроту з терпінням. 

- Можна ненавидіти автора, але читати його книгу із задоволенням. 

- Зі свинячої шкіри золотого гаманця не пошиєш. 

 - Мудрець найменше відчуває самотність, перебуваючи один. 

 - Щастя в шлюбі обумовлено кожним невисловлені, але зрозумілим дружиною словом.

    Головною книгою життя Дж. Свіфта стають "Мандри до різних країн світу Лемюеля Гулівера" (1721–1725), що були видані в Лондоні в 1726 році.
   Його “Подорожі Гулівера” були не відразу пропущені цензурою. Крім того, цензори вирізали з книги частину її змісту.  

 “Подорожі Гулівера” прославили Джонатана Свіфта на весь світ. Повна назва цього твору Джонатана Свіфта дещо довша за звичний нам: “Подорожі до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: твір Лемюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів”.

   Ця книга насправді є сатира на сучасне письменнику суспільство і призначена вона для дорослої аудиторії. Але популярністю користуються її скорочені видання для дітей, з яких вирізано пристойну частину змісту.

   Публікація цього твору спровокувала ще один скандал. Письменника звинувачували у богохульстві, поганому смаку та мізантропії, тобто людиноненависництві.

   Популярність “Подорожів Гулівера” Джонатана Свіфта стала причиною появи безлічі наслідувачів та послідовників.

    Французький письменник Дефонтен, перший перекладач цієї книги з англійської на французьку, пізніше написав її вільне продовження під назвою “Подорожі Гулівера-сина”.

   Авторитет літератора був такий великий, що його памфлет “Міркування про розбрат і розбіжності між знаттью і громадами в Афінах і Римі” призвело до переділу влади в правлячих колах Англії, і одна політична партія поступилася провідною позицією іншій.

   Вольтер, один із великих просвітителів Європи, оцінював творчість Джонатана Свіфта дуже високо. А його філософський твір “Мікромегас” навіяний саме “Подорожами Гулівера”.
   У “Подорожах Гулівера” Свіфт передбачив наявність у Марса двох супутників, і досить точно їх описав, хоча тоді Фобос і Деймос ще не були відкриті астрономами.

220 років від дня народження Вільгельма Гауфа

   Німецький письменник та новеліст Вільгельм Гауф народився 29 листопада 1802 року . Здобувши в Університеті ступінь доктора філософії та теології, Гауф влаштувався репетитором у сім'ю міністра оборони генерала барона Ернста Югена фон Хегеля. Саме для дітей барона були написані перші чарівні казки, опубліковані в "Альманасі казок січня 1826 для синів і дочок знатних станів". "Маленький Мук", "Каліф-лелека", "Холодне серце" відразу набули небаченої популярності в німецькомовних країнах, а пізніше принесли всесвітню популярність автору.
   Літературна спадщина Гауфа – три збірники казок, один з яких був випущений його дружиною після його смерті, кілька романів і поем. Ці твори назавжди вписали ім’я Вільгельма Гауфа в історію світової літератури. Його містичні, іноді страшні, іноді сумні казки пройняті духом Сходу, але в той же час позбавлені звичайної східної мішури.

   В історію німецької літератури Гауф увійшов як основоположник жанру історичного роману. Після смерті письменника інтерес публіки до «Ліхтенштейну» зріс надзвичайно. Протягом всього 19-го століття його багаторазово перевидавали, за романом ставилися п’єси і музичні спектаклі, в магазинах іграшок продавалися фігурки і декорації для домашнього тіньового театру. Сам замок став знаменитий, і через 15 років після смерті Гауфа був перебудований власником, герцогом Вільгельмом Вюртемберзьким, в неоготичному стилі, щоб його вигляд більш відповідав лицарського духу роману. «Ліхтенштейном» захоплювалися не тільки німецькі читачі.
   Вільгельм Гауф – один з тих небагатьох авторів, хто вмів зробити з пересічних легенд про привидів і бідняків, які карають злих багатіїв, чарівні, яскраві шедеври, що запам’ятовуються і які цікаво читати і по цей день як дітям, так і дорослим. У Баїрсбронні знаходиться «Музей казок Вільгельма Гауфа»

У цьому розділі зібрані казки для дітей відомого німецького письменника епохи романтизму Вільгельма Гауфа.
https://tales.org.ua/kazky/kazki-zarubizhnih-avtoriv/vilhelm-hauf/

26 листопада Україна і світ вшанують пам’ять жертв Голодомору-геноциду

   Щороку в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2022-му пам’ятна дата припадає на 26 листопада.
   Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують геноцидні практики.
   Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
   В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.


26 листопада, о 16:00, долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання.
   Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.
   Тому цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».
   Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.

16 листопада- Міжнародний день толерантності

 

МАЛИШКО А.С. – 110 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

   Андрій Самійлович Малишко (14.11.1912-17.02.1970) український поет, перекладач, літературний критик. Постать Андрія Малишка вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю.

   Андрій Малишко – поет могутнього ліричного обдарування.Його з упевненістю можна назвати ліриком від Бога.

   Малишко любив рідну мову, плекав рідне слово і пісню. Цією любов’ю осяяна поезія останніх літ, де він якось по – новому осягнув суть і призначення поезії.
   За своє життя поет видав близько 40 збірок. Не всі вони мають однакову художню вартість. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.

14 листопада —115 років з дня народження Астрід Ліндґрен

   Найвідоміша шведська авторка й одна з найвидатніших письменниць світу Астрід Анна Емілія Ліндґрен народилася 14 листопада 1907 року.
   У нас її знають передусім за повістями про Пеппі Довгапанчоху та Карлсона. Але її літературна спадщина значно багатша. Станом на 2019 рік її книжки було видано 107 мовами загальним накладом 165 млн примірників. Зрозуміло, що зараз ці показники вже значно вищі.

То що ж почитати, щоб краще ознайомитися з творчістю Великої казкарки?




І подивімося, які ще книжки, крім «Пеппі» й «Карлсона», можна почитати:

 

День української писемності та мови

   День української писемності та мови — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Історія свята:
   6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".
   За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Чернецтво Нестор прийняв у 17- річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст. Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

    Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

    Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.
   З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
   Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
   Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827–14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності. У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів. – Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у "Житіях Кирила і Мефодія". "Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!"
   За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3- 4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо "творцем слов’янського письма".
   Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця . Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян.

    У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ.  Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.
   У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ" називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини". "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй".
   Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень. 1884 р. – закрито всі українські театри.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи". 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
   Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
   Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Олесь Лупій "Говоріть")