Всесвітній День психічного здоров'я

 

В нас єдина мета - Україна свята, нездоланна ніким і ніколи

   Україна — це держава, яка багато чого зазнала на своєму віку: татаро-монгольську неволю, панування польської шляхти, царський режим та кріпацтво, німецько-фашистську агресію та сталінські репресії. Але упродовж усього періоду існування України народ боровся за волю, за незалежність. Багато років наш народ не знав своєї справжньої історії, не знав митців, які готові були віддати життя за Україну, за свій народ.
   Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води. В годину щасливу і в радісну мить, Любіть у годину негоди. (В. Сосюра, “Любіть Україну”) Серед найсвітліших людських почуттів – любов до неньки, що дала життя, і до Вітчизни-матері. Україна… Край невимовної краси і тяжкої недолі, неповторної пісні і волелюбного лицарства, край з багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі – її вірні дочки і сини, які своєю любов’ю рятували вітчизну від поневолення і занепаду, від духовного спустошення
і зневіри.
   Ми захоплюємося любов’ю до України славетного Петра Конашевича-Сагайдачного, коли читаємо “Людолови” 3. Тулуб і роман А. Чайковського “Сагайдачний”, звитягою Івана Сірка в “Ясі” Ю. Мушкетика. Нас вражають мужність і відданість нездоланних Байди і Морозенка. Прикладом служіння рідній землі стали подвиги юних січових стрільців, для яких девізом були слова М. Вороного: “Серця кров і любов – все тобі віддати в боротьбі”. Крізь згарища, руїни йшли вони в бій “за рідний край, за нарід свій, за долю України”. Вражає відвага тих, хто “грудьми вогняними” зустрів фашистську навалу.
   З любов’ю до Батьківщини творили чудеса мужності сини і дочки української землі. Читаєш “Україну в огні” О. Довженка і проймаєшся гордістю за нескорений дух, за міць і доблесть нашого народу, “якого Правди сила ніким звойована ще не була”. Кожен рядок великого Кобзаря пройнятий уболіванням за долю рідної землі, прагненням прислужитися визвольним змаганням свого одуреного, покірного народу.  

   Кобзареве життя – зразок патріотичного служіння Батьківщині, коли слово і діло єдині, коли у “врем’я люте” не зрадиш, не похитнешся. Що сталося б з Шевченком у тридцять третьому, у тридцять сьомому роках? Певно, побувавши в Кос-Аралі, побував би ще й на Соловках. (Л. Костенко) Слово правди, слово любові Кобзаря будило сонних, запалювало байдужих, вело сміливих. Це у Т. Шевченка вчилися непокірності В. Стус, О. Тихий, Ю. Литвин, В. Симоненко,    Л. Костенко та багато інших, хто із раба виріс у сина України-матері. Ти вже не згинеш, ти двожилава, земля, рабована віками, і не скарать тебе душителям сибірами і соловками. (В. Стус) Від життя кожного з нас залежить, яким буде майбутнє України. Любити її – це значить працювати і творити в ім’я рідної землі, відроджувати народні традиції, повертати забуті імена і заповнювати “білі плями” історії та культури, вивчати рідну мову. Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. (В. Сосюра) Наша сила – в єдності та згуртованості, бо тільки єдність та згуртованість народу творить державу. Хай заповітом стануть для кожного слова славного сина нашого народу Т. Шевченка: Любітеся, брати мої, Украйну любіте…

   Український поет Федір Тишко запитує: "Як же нам жити на рідній землі, щоб... наша квітуча і щедра земля справді для людства раєм була?"

А далі читаємо відповідь:

За синєє небо,

За жовте колосся

Боротися треба,

Щоб краще жилося.

    З 1 по 31 жовтня в рамках Міжнародного місячника шкільних бібліотек
щорічно проводиться Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек. 
24 лютого 2022 р. розпочалася військова агресія російської федерації проти
України. Війна порушила мирну творчу працю українського народу. Нелегкий час переживає
сьогодні країна, але наші дужі руки, мислячі голови і палкі серця виведуть її на
європейський рівень і з часом вона стане нездоланною ніким і ніколи.
  З непохитною вірою в перемогу України та усвідомленням руйнівних
наслідків війни цьогорічний Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек
відбуватиметься під гаслом «В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким
і ніколи!».

   Україна – земля славного незабутнього минулого, якою можна пишатися. На цій землі упродовж віків формувалася нація з гордим ім’ям – українці, які боронили свою територію від ворожих зазіхань. Звідусіль йшли на родючу українську землю численні завойовники, щоб стати володарями щедрої землі. Проте всі їхні спроби виявилися марними. Не міг допустити волелюбний народ, щоб його країна ставала перед кимось на коліна, була годувальницею нахабних поневолювачів. Так, нашій країні довелося пережити багато труднощів, але українці все витримали, не зламалися та стали ще міцнішими, ще дужчими, щоб будувати нову Україну – самостійну державу, здатну бути однією з найкращих і найвеличніших держав світу. Такою, про яку мріяли наші предки. Українці пишаються тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні своєї слави, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули мільйони її синів і дочок.
Пропонуємо кілька книг, які своїм змістом поведуть сторінками історії нашої держави.

Перший український король.

Перший український король. Посібник серії "Шкільна бібліотека" для 7 класу закладів загальної середньої освіти.
• Автор: І.Д.Васильків, І.Л.Паршин, В.В.Островський
• Видавництво: "Астон"
• Рік видання: 2020
• Сторінок: 160
Мандрівка до королівства Русі-України
У твоїх руках — унікальна книжка. Вона відкриває захопливий і таємничий світ Середньовіччя. Королівство Руське — держава, яка існувала понад сто років, відома та потужна. Ти дізнаєшся, де перебував і що робив княжич Данило, коли був твоїм ровесником, разом із ним зростатимеш і міцнітимеш, долатимеш незгоди, збиратимеш воєдино землі. Війни, боротьба за владу, оборона від ворогів, розбудова міст, спорудження храмів, тонкощі міжнародних відносин і деталі особистого життя... І, звичайно, отримання королівського титулу й вінця. Про все дізнаєшся саме тут.
Кожен параграф — окрема оповідь, що водночас пов'язана з іншими спільним сюжетом. Пропонуємо огляд лише найважливіших «пригод» і адаптованих до твого віку текстів науковців-істориків. Авторський колектив розглянув ці складні питання на підставі сучасних досліджень, нового бачення, базованого на джерелах, залишивши в минулому застарілі підходи й міфи.
Докладний розгляд фактів, багато захопливих епізодів пропонуємо в рубриці «Цікаво знати!». Тобі мають сподобатися корисні, посильні, але воднораз доступні для виконання та незатратні завдання і запитання рубрики «Міркуй і дій!». А в рубриці «Дослівно» знайдеш цитати з писемних пам'яток, що додатково висвітлюють справжнє тло тодішнього складного, але по-своєму привабливого періоду.
Хай твоя мандрівка в часі буде пізнавальною!
Правління князів: походи й реформи.

Правління князів: походи й реформи. Посібник серії "Шкільна бібліотека" для 7 класу закладів загальної середньої освіти.
• Автор: І.Д.Васильків, І.Л.Паршин, О.Я.Басюк, М.І.Костікова, В.В.Островський
• Видавництво: "Астон"
• Рік видання: 2020
• Сторінок: 160
Мандрівка в минуле
Книжка, яку ти тримаєш у руках, присвячена актуальній темі — військовим звитягам та реформам князів Русі-України. Запрошуємо тебе до захопливої мандрівки в минуле. Середньовіччя зараз популярне. В багатьох передових країнах створюють фільми й серіали, які посідають найвищі сходинки рейтингів, пишуть твори, що стають бестселерами, ставлять костюмовані постановки, проводять масові бої-реконструкції... Отож Середньовіччя манить.
У твоїх руках — унікальна книжка. Вона відкриє тобі привабливий середньовічний русько-український світ. Війни, протиборства за владу, зміни релігій, розвиток міст, спорудження храмів та відкриття шкіл... Про все це дізнаєшся саме тут. Тож поквапся, адже руські князі вже готові ділитися таємницями, розповідати, як жили і за які цінності вмирали. Авторський колектив розглянув ці складні проблеми на підставі сучасної історіографії, залишивши в минулому кліше та міфи.
У матеріалах рубрики «Вір, але перевір» учена сова запропонує дискусійну новітню інформацію, різні погляди на відомі події, укаже, де шукати відповіді на запитання, що виникатимуть. Досліджуй правдивість тверджень за допомогою доступних тобі джерел. Адже в рубриці «Мовою джерел» ти знайдеш цитати з давніх літописів і хронік, які додатково висвітлюватимуть тло тієї доби. Різнорівневі завдання, що розміщені на блакитному тлі поміж піктограмами книжки та комп’ютера чи обабіч ілюстрацій, розвиватимуть у тебе вміння й навички, які згодяться в майбутньому.
Ти матимеш змогу працювати з текстами різних стилів: науково-публіцистичного, довідкового, художнього, а також із літописними. Не лінуйся їх зіставляти і порівнювати, вибираючи такі трактування, які для тебе зрозумілі та корисні. Звертай увагу на історичні факти і явища, що ховаються за словами оповідей.
Мініатюри із середньовічних русько-українських та зарубіжних літописів, картини, скульптури відомих вітчизняних митців, зображення монет привернуть твою увагу до історично-мистецької спадщини Русі й здобутків сучасної України.
Нехай твоя мандрівка в часі буде приємною й корисною!

Всеукраїнський День бібліотек

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК
   Бібліотека - один з інструментів нашої цивілізації, який
вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички на яких їх сучасники запам’ятали важливу для них інформацію для наступних поколінь.
   У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну. Для середньовіччя це була грандіозна праця і в подальшому в майстернях при Софійському соборі робилися книги, які увійшли в основу інших бібліотечних зібрань. Збирання книг князь Ярослав Мудрий вважав вкрай потрібною справою . Більшість книг у ній були релігійного змісту, але траплялися і філософські, природничі та інші твори, в тому числі іноземних авторів, при цьому велика увага надавлася перекладу та переписуванню таких книг. Доля цієї бібліотеки невідома — частина дослідників стверджують, що книги згоріли під час захоплення Києва військом Батия в 1240 році, інші вважають, що бібліотеку встигли сховати і вона досі знаходиться десь у невідомих підземних сховищах.
   Звичайно ж іноді книги безповоротно гинули в запалі пожеж і військових баталій, згадаємо лише знамениту Олександрійську бібліотеку. Так, з Софіївської бібліотеки збереглися тільки лічені екземпляри, серед яких найвідоміші - це безцінне Євангеліє. Примітно, що саме Слово Боже, Слово про спасіння і про Спасителя, було для людей найбільш цінною книгою, гідною збереження для наступних поколінь. Книга - Рейнське Євангеліє, на якій приносили клятву французькі королі, а нині, продовжуючи цю традицію, приносять присягу президенти Франції, колись вивезла з Києва Анна, дочка Ярослава Мудрого, це одна з тих небагатьох збережених книг знаменитої Софіївської бібліотеки.
   Ще з ХІІІ століття, в момент створення Галицько-волинського князівства на Західній Україні вже почався активний бібліотечний рух. При дворі філософа і книжника князя Володимира Васильковича була створена велика книжкова рукописна майстерня. Звичайно поява друкарства в середині XV століття справило грандіозні зміни по всьому світу, це не могло не торкнутися бібліотечної справи. Масштабний розвиток і поширення бібліотек почалося в XVI столітті. У Львові та Острозі з’явилися великі книгосховища. Вони створювалися при освітніх установах.
Бібліотека Київської академії була організована в XVII столітті, а в XVIII столітті наявність бібліотек увійшло в моду у заможних і шляхетських родів, козацьких старшин, будинків єпископів, при монастирях і різноманітних школах.
   В процесі розвитку бібліотек в Україні не останнє місце займала громадська ініціатива — в 1829 році місцевою інтелігенцією було засновано публічну бібліотеку в Одесі, 1866 року — в Києві, 1886-го — в Харкові. Власні бібліотеки збирали різні заклади та об’єднання — музеї, архіви, наукові товариства, духовні семінарії.
   В короткий час державності України після подій 1917 року, попри важкі політичні та економічні обставини, бібліотекам надавалося багато уваги — було прийнято три важливих закони, які регулювали роботу цієї сфери, а також засновано Національну бібліотеку Української держави.
   З моменту здобуття Україною незалежності змінилася й роль бібліотек в суспільному житті — від суто просвітницької та ідеологічної до культурологічної, інформаційно-комунікативної та наукової. Останнім часом вітчизняні бібліотеки переживають досить непростий період трансформації та пристосування до умов цифрового світу.
   Всеукраїнський день бібліотек з’явився в нашому календарі в 1998 році — тоді в травні Президент України підписав указ про встановлення цієї події. Її було засновано на підтримку ініціативи працівників бібліотечної сфери, а також як знак визнання незамінної ролі бібліотек у розвитку української науки, культури та освіти. Окрім цього, 30 вересня стало професійним святом для всіх бібліотекарів України.
   Бібліотека — це одне з найдавніших культурних надбань людства, суть якого є незмінною протягом всієї історії. Бібліотеки й дотепер залишаються особливим місцем, де люди мимоволі стишують голос, і чутно лише шурхіт сторінок, а повітря неповторно пахне типографською фарбою, клеєм і трохи пилом — адже книги можуть зберігатися століттями і дарувати свою мудрість не одному поколінню читачів. Любов до книги властива нашому народу здавна, а важливість бібліотек для національної освіти, науки та культури є очевидною для держави.

28 вересня День народження Василя Олександровича Сухомлинського

   


   Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі – карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі.
   Учитель сам писав казки й розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше1500, казок, оповідань, притч, замальовок із життя дітей. У них Учитель розкрив широкий, різноманітний, різнобарвний світ, що оточує кожну дитину, охоплює все життя. Він хотів, щоб цей світ у душу маленької дитини, проріс чуйністю,відповідальністю і людяністю. «Казка , - любив повторювати він, - це,образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови».
   28 вересня в Україні та світі відзначають День народження людини, творчість якої – унікальне явище в українській і світовій педагогіці. Це – видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський.
   Він був директором Павлиської школи, до його думок прислухалися любили його. Він не лише наш сучасник. Він прогнозував майбутнє освіти, передбачав дефіцит емоційного спілкування, занепад етичної компетентності в суспільстві, тому, очевидно, так щедро в його творах представлене емоційне, естетичне виховання..
   32 роки Василь Сухомлинський вів педагогічний щоденник, у якому записував свої спостереження за поведінкою учнів. А потім ці розповіді виливалися на папір і ставали книгами. Для молодших школярів він написав майже 1500 художніх мініатюр – оповідань, казок, легенд, притч, новел.
   Василь Олександрович написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу ( Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки 20 століття.
   Все, що оточує нас – це чарівний світ казки. Пізнання світу не тільки розумом, а й серцем В.Сухомлинський уважав надважливим складником розвитку особистості, проте лише в тому випадку, «коли маленька людина активно пізнає природу і діє в ній».
   Сухомлинський радив відкривати віконце у світ краси слова поступово, щоб не переобтяжувати розум дитини і не набридати їй. Необхідно так виховувати дітей, щоб вони дивилися на світ добрими очима, вміли берегти життя. Тільки тоді вони, змужнілі та прозрілі розумом і серцем, стануть справжніми людьми.




МАНДРУЄМО СТЕЖКАМИ В.СУХОМЛИНСЬКОГО

https://derevo-kazok.org/kazki-vasilja-suhomlinskogo/
КАЗКИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

http://dakiro.kr-admin.gov.ua/vonks/sukhomlinsky/exh.php

Сухомлинський
Василь Олександрович

https://uk.wikipedia.org/wiki/Сухомлинський_Василь_Олександрович

вікіпедія

http://suhomlschool1.at.ua/
Навчально-виховний комплекс
"Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - ліцей імені В.О.Сухомлинського"

http://svitlanapoltavec73.blogspot.com/p/blog-page_20.html

бібліошопінг

https://www.youtube.com/watch?v=WCo6JVoSgmE&feature=youtu.be
ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ - ДИТЯЧИЙ ПИСЬМЕННИК

https://sites.google.com/site/suhomlinskiy/

https://mala.storinka.org/василь-сухомлинський-оповідання-для-дітей-читати-завантажити.html
ОПОВІДАННЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО ДЛЯ ДІТЕЙ

https://www.youtube.com/watch?v=XSj33i-IAB8
СУХОМЛИНСЬКИЙ В.О.https://docs.google.com/document/d/1bbt7lLZNFjAJCV-hksMzyFZPuPV2UHvfaLuvdY74U9M/edit

Трагедія Бабиного Яру

    В історії нашого народу багато трагічних сторінок. Однією з них є Друга світова війна, яка обернулася для Києва низкою жахливих подій, незліченними людськими втратами та матеріальними збитками. 
   Під час німецько­фашистської окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів окупантами мирного населення і радянських військовополонених, євреїв та циган. 

   Акцію знищення єврейського населення німецьке командування організувало блискавично й фундаментально. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглянули заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Визначили місце розстрілу — Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів (завдовжки — 2,5 км, завглибшки — від 10 до 50 метрів), де можна було б заховати тисячі трупів.

   Прокляті фашисти за один тиждень поховали в Бабиному Яру стільки, що й на трьох кладовищах не вкладеш… Зі сторожки на кладовищі було добре видно, як людей роздягали догола, як з автоматів і кулеметів розстрілювали поставлених над прірвою, як хапали дітей за ніжки, піднімали й кидали живими в яр.

Микола Бажан, вражений трагічними подіями, виразив обурення в рядках вірша:

В землі не скрилось, тліном не взялось

Витке і ніжне золото волось,

Блищить на мокрій твані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів,

І дотліває, кинутий набік,

Закровлений дитячий черевик.

    Оскільки розстріляти всіх прибулих за одну добу не встигли, пунктами для тимчасового утримання використовували приміщення військових гаражів. На вулиці Лагерній (нині вулиця Дорогожицька) розстріляли наступного дня. За два дні 29–30 вересня 1941 р. зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля за участі частин вермахту (6­ї армії) та Київського куреня української допоміжної поліції під командуванням Петра Захвалинського розстріляли в цьому яру 33 771 особу — практично все єврейське населення Києва. 

  Після масових розстрілів у Києві ще залишалися тисячі євреїв, які не з’явилися на збірний пункт. Чимало з них перебували у змішаних шлюбах, і їх рятували неєврейські родичі. Хтось переховувався у сусідів, знайомих, діставши документи на інше ім’я. Чимало людей допомагали євреям. Вони ризикували своїм життям і життям своїх родин. Причому подвигом і геройством вони це не вважали, просто допомагали своїм сусідам, знайомим, близьким, а часто­густо й зовсім незнайомим. І таких фактів дуже багато.

   Нині Бабиного Яру фактично немає, його зрівняли із землею. Тут проклали дороги й трасу метрополітену Дорогожичі, телевежу, спорткомплекс, побудували житлові квартали, розбили парк. Лише верхів’я урочища Бабин Яр у межах вулиць Дорогожицької, Мельникова, О. Теліги та Оранжерейної залишилося незабудованим — як свідчення трагедії світового масштабу, місце історичної пам’яті.

 Річниця трагедії Бабиного Яру завжди була й залишається приводом не тільки згадати про жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, що стали взірцем взаємоповаги між народами, прикладом духовного подвигу заради порятунку життя людей.

Міжнародний день миру

   Традиційно 21 вересня в Україні та в усьому світі відзначають Міжнародний день миру. Сьогодні мир в Україні не є абстрактним бажанням, це усвідомлена мета, адже за мирне існування, за право жити у власній державі триває війна. І найвищу цінність миру, який є запорукою щасливого життя, сьогодні відчула кожна українська родина. Мир не означає програти війну, мир – це щоденна праця кожного громадянина задля вдосконалення, розвитку і спокою в країні.


   День відмови від насильства і припинення вогню в усіх куточках Землі відзначається з ініціативи ООН Міжнародний день миру щорічно відзначається 21 вересня, починаючи з 2002 року, коли на Генеральній Асамблеї ООН була прийнята відповідна резолюція про встановлення дати святкування.



   Міжнародний день миру 21 вересня: історія і суть свята
Мир – головна цінність для будь-якої людини. Захищати його ідеали, зміцнювати дружні відносини між державами, спільними зусиллями працювати для досягнення миру в усьому світі – основні принципи, якими керувалася ООН, заснувавши це свято.

Фото: Церемонія на День миру в Нью-Йорку 

   День миру був заснований 30 листопада 1981 року і протягом 20 років відзначався в день відкриття сесії ООН кожен третій вівторок вересня.
   У 2001 році була прийнята резолюція про проведення Міжнародного дня миру щорічно 21 вересня. ООН проголосила свято днем ​​відмови від насильства і припинення військових дій в усьому світі.
   День миру 2016 актуальний як ніколи, адже сучасне суспільство страждає від міжнаціональних конфліктів, війн, терактів, екологічних лих. Організація об’єднаних націй закликає в цей день подумати про ці проблеми і шляхи їх вирішення.
   В якості емблеми на 21 вересня, Міжнародний день миру, використовують зображення білого голуба з оливковою гілкою. Її творцем є Пабло Пікассо. Вперше цей символ був представлений на Всесвітньому конгресі прихильників миру, що проходив у Парижі в 1949 році.
Фото: Голуб миру Пікассо 

   Зображення виконано за мотивами біблійної легенди про те, що Господь в знак примирення після Великого Потопу надіслав в Ноїв ковчег голубку з гілочкою оливи
   На Генеральній асамблеї ООН в 2015 році всіма країнами-учасницями були одноголосно затверджені 17 основних цілей, яких необхідно досягти для забезпечення миру за наступні 15 років. Головними завданнями є викорінення бідності і голоду, вирішення проблеми нестачі ресурсів, боротьба з хворобами і забрудненням навколишнього середовища, забезпечення соціальної рівності.
   У Нью-Йорку на День миру 21 вересня проходить урочиста церемонія. Генеральний секретар ООН вдаряє в дзвін і пропонує хвилиною мовчання вшанувати жертв війн і конфліктів, які віддали свої життя для досягнення миру. Дзвін, встановлений поряд зі штаб-квартирою ООН, подарували організації японці в 1954 році. Він відлитий з монет, зібраних дітьми з 60-ти різних країн. Свято Міжнародний день миру – заклик до примирення, порозуміння, спільної роботи по зміцненню стабільності, дотримання прав і свобод людини.