26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС зʼявилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на припʼятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Припʼяті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч. Місто розділили на 5 секторів. У кожному призначили відповідальних. Працівники штабу обійшли квартири. Рекомендували зачиняти вікна, балкони, вимкнути електроприлади, перекрити воду та газ і взяти з собою особисті речі, цінності, документи та продукти харчування на перший час. Інші речі, наприклад, посуд і дитячі іграшки, а також свійських тварин вивозити не дозволили.
Територія навколо Чорнобильської атомної електростанції, де 36 років тому сталася катастрофа, не буде придатна до життя навіть за три століття. Крім того, через катастрофу в людей збільшуються ризики розвитку онкологічних і серцево-судинних захворювань.
Знаки з перекресленими назвами міст і сіл, населення яких було відселено, музей Чорнобиля, Київ
Зараз у Києві діє національний музей «Чорнобиль», в якому можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль (наприклад, «Чорнобиль: Два кольори часу»). Музей розташований поблизу метро Контрактова площа за адресою провулок Хоревий, 1.
У Києві також є пам'ятник Жертвам Чорнобильської аварії з написом: «І мертвим, і Живим та Ненародженим.» На алеї героїв у Чернігові, до 10 річниці аварії відкрито пам'ятний знак «Пам'ять Чорнобиля». 26 квітня, до 10 річниці аварії, з ініціативи пожежної частини № 4 з Чорнобиля, біля в'їзду до міста було відкрито пам'ятника пожежникам, які ціною власного життя гасили пожежу після аварії. На пам'ятнику можна прочитати короткий напис: «Тим, хто врятував світ».
Чорнобильська атомна катастрофа – 1986 рік. На тлі історії – це лише одна мить, але за цей час відбулася зміна поколінь, а це неодмінно вимагає того, щоб «нить Аріадни» не була перервана, щоб не тільки ми, хто був свідками подій квітня 1986 року, а й наші нащадки в повній мірі усвідомлювали, від чого було врятовано світ пожежниками відділень Володимира Правика та Віктора Кибенка тієї буремної ночі. І проблема не лише в тому, що час об’єктивно розмиває окремі деталі, позначаючись на сприйнятті певних реалій, а в тому, що до об’єктивної оцінки подібної катастрофи, а їй присвоєно найвищий рівень ядерної небезпеки, до певної міри виявилося неготовим не лише тодішнє радянське (доволі закрите суспільство), а й людство в цілому.
Це не означає, що імена перших героїв тоді не були названі. Вони відомі всім: лейтенанти Володимир Правик та Віктор Кибенок, бійці їхніх розрахунків Микола Тищенко, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Володимир Тишура (це перші герої й жертви Чорнобильської катастрофи, поховані на Мітинському кладовищі в Москві), майор Леонід Телятников, який очолив загальне керівництво боротьби з пожежею. Але й до сьогодні не має єдиної версії щодо істинної причини аварії.
У даній ситуації художня література, як вид мистецтва, що має право на домисел і вимисел (!), перебирає на себе право «верховного судді», якому необхідно донести до загалу сутність події, виявити роль тієї чи іншої особи в ній, надати їй морально-етичної оцінки. Це в жодному разі не означає, що розставляються крапки над «і», але це намагання збагнути не стільки фізико-технічну підоснову того, що сталося, скільки осмислити «людський фактор», який, безумовно, став вирішальним у ті найкритичніші хвилини та години.
Однак відсутність певних офіційних критеріїв причин Чорнобильської катастрофи позначається й на письменницьких пріоритетах. Якщо протягом першого десятиріччя з’явилося багато найрізноманітніших за тематикою, пафосною наснаженістю, жанровою спрямованістю художніх творів (поема І. Драча «Чорнобильська мадонна», повість Ю. Щербака «Чорнобиль», роман В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття»), цілий ряд документальних та художньо-документальних творів (В. Глазко «Популяційно-генетичні наслідки Чорнобиля», повість у листах Г. Ковтуна «Я писатиму тобі щодня…», документальна розповідь «Сталкери», документальна повість М. Тараканова «Особлива зона», «Голоси дітей Чорнобиля: Історія тихої революції» Е. Шугарта тощо), то останнім часом їхня кількість значно зменшилася. І причина, як нам видається, не стільки в тому, що подія віддаляється від нас у часі, а у відсутності належної поінформованості. Тут не можна не погодитися з думкою одного з інтернетівських дописувачів, що письменники «сказали все, що могли. І напевно, що не могли сказати більше. Не тому, що не хотіли, а тому, що не знали. Та й досі не знають – ні всієї правди про причини Чорнобильської трагедії, ні правди про її наслідки. Може, тому на цю тему пише все менше й менше письменників – а точніше – майже ніхто».
Отже, у зв’язку з цим ще раз звернімося до думки М. Поповича, що «трагедію, яка називається Чорнобиль, мають пережити всі – і ті діти, які ще тоді не народилися».
Саме в цьому нам і вбачається актуальність обраної теми, оскільки про Чорнобильську звитягу (і героїзм, і трагедію) необхідно пам’тати й говорити завжди.
Надалі ми зосередимося на творах Л. Віриної «Тієї вогняної ночі», Є. Гуцала «Діти Чорнобиля», Л. Даєна «Чорнобиль – трава гірка», О. Єсаулова «Мамо, а що це було?», «Мужність і біль Чорнобиля». Обрані книги, на жаль, не є бестселерами, тож вони практично й залишилися поза увагою критиків та літературознавців. Однак про кожну з них можемо подати хоча б незначну анотацію.
Так, за книгою Л. Віриної режисером А. Приймаченком знято букстейлер (а це вже про щось свідчить!) (Буктрейлер до книжки Лідії Віриної «Тієї вогняної ночі» (Відео)
https://youtu.be/KqgA_CLFFTk
Книгу Є. Гуцала "Діти Чорнобиля" справедливо характеризують як розповідь «про трагічне буття юних героїв – уже після Чорнобиля».
Щодо книги О. Єсаулова "Місто,якого немає" знаходимо відгук 14-річної школярки Тетяни Момот, яка надає найточнішу оцінку написаного: «Для мене ця книга – найкраща історія, писана у художньому стилі. Вона не така нудна, коли там є своя певна течія подій. Книга змінила мої погляди на деякі речі».
Також щодо книги «Мужність і біль Чорнобиля» маємо лише коротке анотаційне представлення: «Ця книга є даниною пам’яті загиблих, виявом палкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні Чорнобильської АЕС. Містить повість А. Трегубова„ Приборкувачі вогню”, вірші Д. Павличка, Б. Олійника, І. Драча та інших, присвячені тим, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії й нині працює в зоні Чорнобильської АЕС» (Мужність і біль Чорнобиля: Повість-хроніка: Поеми. Вірші,).
Зроблений нами огляд дозволяє не лише визначитися з рівнем розробленості порушеної проблеми, а й окреслити власні шляхи її подальшого висвітлення:
- здійснити змістово-художню оцінку вище названих публікацій, зосередившись на змісті фактичного матеріалу, представленого на сторінках книги, визначити авторські підходи до принципів його подання, особливостей викладу, оцінні судження, своєрідність поєднання документального і власне художнього бачення подій та персонажів;
- з урахуванням виявлених особливостей рекомендувати твори для опрацювання в молодших, середніх та старших класах загальноосвітньої школи;
- запропонувати ряд рекомендацій, якими може скористатися вчитель, готуючись до проведення уроку позакласного читання за темою «Трагедія й подвиг Чорнобиля».
Надалі ми зупинимося на розгляді конкретних творів, які пропонуватимемо для різних вікових груп, тож радимо вчителям ними скористатися. Також можна використати різноманітні Інтернет-сайти (http://www.chornobyl.net/uk/news/1; http://www.mns.gov.ua/chornobyl/closing.ua.php; http://www.un.org.ua/ua/news/2006-05-11/; http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/3/2410.html; http://www.ic-chernobyl.kiev.ua/; http://uk.wikipedia.org/wiki/Чорнобильська_АЕС; http://uk.wikipedia.org/wiki/Чорнобиль; http://www.nbuv.gov.ua/node/2898; https://naurok.com.ua/urok—rekviem-na-temu-chornobil-zhittya-do-i-pislya-3821.html), на яких розміщена інформація про друковані видання (художні та документальні твори, фотоальбоми), презентації тощо.
.jpg)