До дня народження Ліни Костенко

     19 березня святкує своє 92-річчя геніальна поетеса України - Ліна Василівна Костенко, яка народилась у місті Ржищеві Києвської області у родині вчителів.

     

     Закінчивши середню школу в Києві, вчилася у Київському педагогічному інституті, а згодом у Літературному інституті імені Максима Горького в Москві, який закінчила 1956 року. Тоді ж, наприкінці п'ятдесятих, одна за одною вийшли друком її поетичні збірки «Промені землі» і «Вітрила», а в 1961 році - «Мандрівки серця». Затим добрих півтора десятка літ у літературному житті України мовби й не існувало Ліни Костенко. Сьогодні таке диво - мовчання пояснюють безкомпромісною громадянською позицією поетеси. Зрештою, так воно й було. Щоб упокорити свідому непоступливість письменниці, високі компартійні мужі через видавництва все робили, аби гостре слово мужньої жінки не дійшло до читача. Тільки Ліна Костенко не зрадила ні себе, ні поезію. Вона ненастанно, одержимо творила й піднеслася до висот такого духовного подвижництва, що її феномен в українській літературі залишиться неперевершеним і вічним.

  Ліна Костенко – це унікальне явище в українській літературі і не тільки в українській, а  й у європейській, світовій, тому що такої глибини переживань і самокритичності сучасна література ще не знала. На нинішньому поетичному олімпі України серед інших майстрів слова вже кілька десятиліть живе вона як «нерозгадане чудо», « голос народу». Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Василівна є ще й лицарем честі, взірцем громадянської мужності.

 Нагороди та премії Ліни Костенко.

Почесний професор Національного університету "Києво-Могилянська академія";

1987 рік - Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність";

1994 рік - премія Петрарки (Італія);

2000 рік - Міжнародна премія імені Олени Теліги;

1992 рік - відзнака Президента України;

2000 рік - орден князя Ярослава Мудрого V ступеня;

2002 рік - Почесний доктор Чернівецького національного університету.

  Вже з перших книг Ліна Костенко постала перед читачами, як поет безкомпромісний, чесний і самобутній. Читачі і критика сприйняли її твори прихильно. Всі переконалися, що в українську поезію увійшла справжня майстриня слова.

    Ліна Костенко належить до покоління , яке вже стало легендою, вона сама – одна з найяскравіших живих легенд, що творить славу цього покоління. У вітчизняній літературі Ліна Костенко гідно продовжує аристократизм духу, проявлений жінкою – митцем. Не визнаючи фальшивих почестей, публічного лицемірства, покірних компромісів, поетеса визнає мистецтво лише як найвищу з людських чеснот, слово – безсмертним ділом. У символічному двобої світла і темряви, життя і смерті, тимчасовості і вічності, представленого її поезіями. Завжди звучить настрій неминучої вітальної перемоги.