День української писемності та мови

   День української писемності та мови — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Історія свята:
   6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".
   За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Чернецтво Нестор прийняв у 17- річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст. Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

    Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

    Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.
   З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
   Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
   Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827–14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності. У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів. – Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у "Житіях Кирила і Мефодія". "Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!"
   За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3- 4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо "творцем слов’янського письма".
   Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця . Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян.

    У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ.  Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.
   У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ" називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини". "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй".
   Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень. 1884 р. – закрито всі українські театри.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи". 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
   Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
   Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Олесь Лупій "Говоріть")

28 жовтня – День визволення України від нацистських загарбників

   Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від нацистських загарбників. У цьому році ми святкуємо 78 річницю.Друга світова війна жорстоко пройшлась по всій території України, принісши руйнування та горе українським родинам. Жорстока трагедія, яка торкнулась кожного, досі відгукується в сімейних історіях.
   Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 "З метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні постановляю: Установити в Україні День визволення України від фашистських загарбників, який відзначати щорічно 28 жовтня", - йдеться у документі.
   В ході війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи.
   Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.Більшість областей сучасної України перебували під німецькою окупацією від двох до трьох років.
   У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн воїнів, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).Саме після успішної контратаки розпочалися перші спроби радянських військ звільнити українські землі.

Хронологія визволення:

Харків – 23 серпня 1943 року;
Київ – 6 листопада 1943 року;
Дніпро – 23 грудня 1943 року;
Одеса – 14 квітня 1944 року;
Львів – 27 липня 1944 року.
   Паралельно здійснювалися Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Криворізька, Львівсько-Сандомирська та Східно-Карпатська військові операції.
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.
   За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території країни цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Вважається, що втрати України в роки нацистської окупації становлять 5,2 млн осіб.
З них 3 млн – мирне населення, з яких 1 млн – особи єврейської національності. Решту втрат – 2,2 млн – пов’язують з катастрофічним зростанням рівня смертності.
   За даними демографів, довоєнна чисельність населення в Україні відновилася лише через 13 років, у 1959 році.

Пам’ятаємо
Щороку 28 жовтня Україна віддає шану українцям, які боролись і перемогли нацизм у роки Другої світової війни, дякує тим, хто в тилу працею наближав розгром ворога та допомагав відбудовувати Україну з руїн.

   Сотні громадян приходять із квітами до могил Невідомого солдата та до інших меморіалів, щоби згадати та ще раз усвідомити їхню роль в українській історії. Безсумнівними героями є ті, хто до останнього боронив рідні землі та не боявся дати відсіч ворогу. Ми маємо пам’ятати усіх.

Міжнародний день шкільних бібліотек

   Засновником цієї календарної події виступає всесвітня організація ЮНЕСКО, за ініціативою Міжнародної асоціації шкільних бібліотек і вперше свято було проведено в 1999-му році. Дата святкування Міжнародного дня шкільних бібліотек в багатьох країнах, зокрема і в Україні - щорічно в четвертий понеділок жовтня. В Англії, наприклад, цей День відзначається в перший понеділок жовтня і приурочений до початку шкільних канікул, коли настає перший день їхнього Національного Тижня дитячої книги, що включає в себе і національний День поезії, який проводиться в четвер.
   Важливість забезпечення та поширення грамотності, всіляке сприяння належному навчанню - один з основних пріоритетів сучасного суспільства й атмосфера, яка створюється професійними бібліотекарями, найбільш сприятлива у цьому процесі.
В 2022 році Міжнародний день шкільних бібліотек припадає на 24 жовтня. 

Про важливість біблітек і книг для людства говорили класики і продовжують говорити видатні особистості сучасності: 

"Бібліотеки - це скарбниці всіх багатств людського духу".( Г.Лейбніц)

"Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння". (Шевченко Т. Г.)

"Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною". (В.Сухомлинський)

"Книга — це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного". (Рильський М.)

"Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить
Дивнії перлини виносить".  (Франко І. Я.)

"…книжки на те пишуть, щоб їх читати, а на те читаються, щоб роздумати прочитане".

 (Франко І. Я.)

"Є у мене товариші вірні — книжки добрії". (М. Грушевський)

"По-справжньому веде за собою та книга, з якої читач робить висновки сам. Тільки така книга впливає на його поведінку".( А. С. Макаренко)

"Книги, як і взагалі всі твори людського духу, не однакову мають долю". (П. Тичина)

"Книги — це ріки, що напоюють моря".(Ярослав Мудрий)

"Книги потрібні, щоб нагадувати людині, що її оригінальні думки не такі вже нові".
(А. Лінкольн)

"У книгах ми жадібно читаємо про те, на що не звертаємо уваги в житті". (Еміль Кроткий)

"Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити". (Дідро)

"Читаючи в перший раз гарну книгу, ми відчуваємо те ж почуття, як при знайомстві з новим другом. Знову прочитати вже читану книгу — значить знову побачити старого друга". (Вольтер)

 
"Будинок, в якому немає книги, подібний до тіла, позбавленому душі". (Цицерон)

 
"З книгами у нас йде справа так само, як і з людьми. Хоча ми з багатьма знайомимося, але лише деяких обираємо собі в друзі, в супутники життя". (Фейєрбах Л.)

"Кожен з нас може отримати в бібліотеці душевний спокій, втіху в печалі, моральне оновлення і щастя, якщо тільки вміє “володіти тим дорогоцінним ключем, який відкриває таємничі двері цієї скарбниці".( Леббок)

"Книжки – це наша праця, наша совість. Цілющої води струмок". (О. Іваненко)

"Люди перестають мислити, коли перестають читати". (Д.Дідро)

"Книги - діти розуму".( Джонатан Свіфт)

"Книжки - кораблі думки, що мандрують хвилями часу". (Френсіс Бекон)

"Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу, інтелектуальне і емоційне вдосконалення".(В.Сухомлинський)

"Одна мудра книга краща від найбільшого багатства" - перське народне прислів'я

"Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною". (В.Сухомлинський)

"Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, позбутого душі". (Цицерон)

"...Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги" (Т.Г.Шевченко)

14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.

   Усі ці свята дуже взаємопов’язані і виникали послідовно

14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці.

Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.

   Це свято відзначається християнами східного обряду (православними і греко-католиками) . За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я – Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю Покровою. Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

   В Україні Покрова Пресвятої Богородиці завжди була великим святом. Існує народна прикмета: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.

   Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.

   Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі в 1775 році, козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці.

   Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова.

   День українського козацтва почали відзначати в Україні з 1999 року, коли Президент України впровадив це свято своїм Указом від 7 серпня 1999 року.

   Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.

   Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.

   Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.

   Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.

   Свято виникло на тлі підсилення в суспільстві ідей декомунізації і збройної агресії Росії на Донбасі і в Криму. Державним святом 14 жовтня встановлено Указом Президента України від 14.10.2014. Водночас було скасовано святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого, який в СРСР був Днем Радянської армії та військово-морського флоту.

   Вперше День захисника України у 2015 році відсвяткували під гаслом «Сила нескорених».

Датою свята не випадково обрали 14 жовтня, адже в цей день відзначають і День українського козацтва, символом якого була Богородиця.

Всесвітній День психічного здоров'я

 

В нас єдина мета - Україна свята, нездоланна ніким і ніколи

   Україна — це держава, яка багато чого зазнала на своєму віку: татаро-монгольську неволю, панування польської шляхти, царський режим та кріпацтво, німецько-фашистську агресію та сталінські репресії. Але упродовж усього періоду існування України народ боровся за волю, за незалежність. Багато років наш народ не знав своєї справжньої історії, не знав митців, які готові були віддати життя за Україну, за свій народ.
   Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води. В годину щасливу і в радісну мить, Любіть у годину негоди. (В. Сосюра, “Любіть Україну”) Серед найсвітліших людських почуттів – любов до неньки, що дала життя, і до Вітчизни-матері. Україна… Край невимовної краси і тяжкої недолі, неповторної пісні і волелюбного лицарства, край з багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі – її вірні дочки і сини, які своєю любов’ю рятували вітчизну від поневолення і занепаду, від духовного спустошення
і зневіри.
   Ми захоплюємося любов’ю до України славетного Петра Конашевича-Сагайдачного, коли читаємо “Людолови” 3. Тулуб і роман А. Чайковського “Сагайдачний”, звитягою Івана Сірка в “Ясі” Ю. Мушкетика. Нас вражають мужність і відданість нездоланних Байди і Морозенка. Прикладом служіння рідній землі стали подвиги юних січових стрільців, для яких девізом були слова М. Вороного: “Серця кров і любов – все тобі віддати в боротьбі”. Крізь згарища, руїни йшли вони в бій “за рідний край, за нарід свій, за долю України”. Вражає відвага тих, хто “грудьми вогняними” зустрів фашистську навалу.
   З любов’ю до Батьківщини творили чудеса мужності сини і дочки української землі. Читаєш “Україну в огні” О. Довженка і проймаєшся гордістю за нескорений дух, за міць і доблесть нашого народу, “якого Правди сила ніким звойована ще не була”. Кожен рядок великого Кобзаря пройнятий уболіванням за долю рідної землі, прагненням прислужитися визвольним змаганням свого одуреного, покірного народу.  

   Кобзареве життя – зразок патріотичного служіння Батьківщині, коли слово і діло єдині, коли у “врем’я люте” не зрадиш, не похитнешся. Що сталося б з Шевченком у тридцять третьому, у тридцять сьомому роках? Певно, побувавши в Кос-Аралі, побував би ще й на Соловках. (Л. Костенко) Слово правди, слово любові Кобзаря будило сонних, запалювало байдужих, вело сміливих. Це у Т. Шевченка вчилися непокірності В. Стус, О. Тихий, Ю. Литвин, В. Симоненко,    Л. Костенко та багато інших, хто із раба виріс у сина України-матері. Ти вже не згинеш, ти двожилава, земля, рабована віками, і не скарать тебе душителям сибірами і соловками. (В. Стус) Від життя кожного з нас залежить, яким буде майбутнє України. Любити її – це значить працювати і творити в ім’я рідної землі, відроджувати народні традиції, повертати забуті імена і заповнювати “білі плями” історії та культури, вивчати рідну мову. Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. (В. Сосюра) Наша сила – в єдності та згуртованості, бо тільки єдність та згуртованість народу творить державу. Хай заповітом стануть для кожного слова славного сина нашого народу Т. Шевченка: Любітеся, брати мої, Украйну любіте…

   Український поет Федір Тишко запитує: "Як же нам жити на рідній землі, щоб... наша квітуча і щедра земля справді для людства раєм була?"

А далі читаємо відповідь:

За синєє небо,

За жовте колосся

Боротися треба,

Щоб краще жилося.

    З 1 по 31 жовтня в рамках Міжнародного місячника шкільних бібліотек
щорічно проводиться Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек. 
24 лютого 2022 р. розпочалася військова агресія російської федерації проти
України. Війна порушила мирну творчу працю українського народу. Нелегкий час переживає
сьогодні країна, але наші дужі руки, мислячі голови і палкі серця виведуть її на
європейський рівень і з часом вона стане нездоланною ніким і ніколи.
  З непохитною вірою в перемогу України та усвідомленням руйнівних
наслідків війни цьогорічний Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек
відбуватиметься під гаслом «В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким
і ніколи!».

   Україна – земля славного незабутнього минулого, якою можна пишатися. На цій землі упродовж віків формувалася нація з гордим ім’ям – українці, які боронили свою територію від ворожих зазіхань. Звідусіль йшли на родючу українську землю численні завойовники, щоб стати володарями щедрої землі. Проте всі їхні спроби виявилися марними. Не міг допустити волелюбний народ, щоб його країна ставала перед кимось на коліна, була годувальницею нахабних поневолювачів. Так, нашій країні довелося пережити багато труднощів, але українці все витримали, не зламалися та стали ще міцнішими, ще дужчими, щоб будувати нову Україну – самостійну державу, здатну бути однією з найкращих і найвеличніших держав світу. Такою, про яку мріяли наші предки. Українці пишаються тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні своєї слави, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули мільйони її синів і дочок.
Пропонуємо кілька книг, які своїм змістом поведуть сторінками історії нашої держави.

Перший український король.

Перший український король. Посібник серії "Шкільна бібліотека" для 7 класу закладів загальної середньої освіти.
• Автор: І.Д.Васильків, І.Л.Паршин, В.В.Островський
• Видавництво: "Астон"
• Рік видання: 2020
• Сторінок: 160
Мандрівка до королівства Русі-України
У твоїх руках — унікальна книжка. Вона відкриває захопливий і таємничий світ Середньовіччя. Королівство Руське — держава, яка існувала понад сто років, відома та потужна. Ти дізнаєшся, де перебував і що робив княжич Данило, коли був твоїм ровесником, разом із ним зростатимеш і міцнітимеш, долатимеш незгоди, збиратимеш воєдино землі. Війни, боротьба за владу, оборона від ворогів, розбудова міст, спорудження храмів, тонкощі міжнародних відносин і деталі особистого життя... І, звичайно, отримання королівського титулу й вінця. Про все дізнаєшся саме тут.
Кожен параграф — окрема оповідь, що водночас пов'язана з іншими спільним сюжетом. Пропонуємо огляд лише найважливіших «пригод» і адаптованих до твого віку текстів науковців-істориків. Авторський колектив розглянув ці складні питання на підставі сучасних досліджень, нового бачення, базованого на джерелах, залишивши в минулому застарілі підходи й міфи.
Докладний розгляд фактів, багато захопливих епізодів пропонуємо в рубриці «Цікаво знати!». Тобі мають сподобатися корисні, посильні, але воднораз доступні для виконання та незатратні завдання і запитання рубрики «Міркуй і дій!». А в рубриці «Дослівно» знайдеш цитати з писемних пам'яток, що додатково висвітлюють справжнє тло тодішнього складного, але по-своєму привабливого періоду.
Хай твоя мандрівка в часі буде пізнавальною!
Правління князів: походи й реформи.

Правління князів: походи й реформи. Посібник серії "Шкільна бібліотека" для 7 класу закладів загальної середньої освіти.
• Автор: І.Д.Васильків, І.Л.Паршин, О.Я.Басюк, М.І.Костікова, В.В.Островський
• Видавництво: "Астон"
• Рік видання: 2020
• Сторінок: 160
Мандрівка в минуле
Книжка, яку ти тримаєш у руках, присвячена актуальній темі — військовим звитягам та реформам князів Русі-України. Запрошуємо тебе до захопливої мандрівки в минуле. Середньовіччя зараз популярне. В багатьох передових країнах створюють фільми й серіали, які посідають найвищі сходинки рейтингів, пишуть твори, що стають бестселерами, ставлять костюмовані постановки, проводять масові бої-реконструкції... Отож Середньовіччя манить.
У твоїх руках — унікальна книжка. Вона відкриє тобі привабливий середньовічний русько-український світ. Війни, протиборства за владу, зміни релігій, розвиток міст, спорудження храмів та відкриття шкіл... Про все це дізнаєшся саме тут. Тож поквапся, адже руські князі вже готові ділитися таємницями, розповідати, як жили і за які цінності вмирали. Авторський колектив розглянув ці складні проблеми на підставі сучасної історіографії, залишивши в минулому кліше та міфи.
У матеріалах рубрики «Вір, але перевір» учена сова запропонує дискусійну новітню інформацію, різні погляди на відомі події, укаже, де шукати відповіді на запитання, що виникатимуть. Досліджуй правдивість тверджень за допомогою доступних тобі джерел. Адже в рубриці «Мовою джерел» ти знайдеш цитати з давніх літописів і хронік, які додатково висвітлюватимуть тло тієї доби. Різнорівневі завдання, що розміщені на блакитному тлі поміж піктограмами книжки та комп’ютера чи обабіч ілюстрацій, розвиватимуть у тебе вміння й навички, які згодяться в майбутньому.
Ти матимеш змогу працювати з текстами різних стилів: науково-публіцистичного, довідкового, художнього, а також із літописними. Не лінуйся їх зіставляти і порівнювати, вибираючи такі трактування, які для тебе зрозумілі та корисні. Звертай увагу на історичні факти і явища, що ховаються за словами оповідей.
Мініатюри із середньовічних русько-українських та зарубіжних літописів, картини, скульптури відомих вітчизняних митців, зображення монет привернуть твою увагу до історично-мистецької спадщини Русі й здобутків сучасної України.
Нехай твоя мандрівка в часі буде приємною й корисною!