Шляхи повернення до дійсності у кризових ситуація

Ізраїльські психологи розробили низку протоколів, які допомагають швидко повернутися до дійсності у кризових ситуаціях. Це прості техніки, які можуть здатися дещо примітивними, але насправді є дуже дієвими.

1. Випийте склянку води маленькими ковтками, або хоча б змочіть ротову порожнину.

2. Торкніться будь-якої поверхні

Дотик до чогось реального допомагає заземлитися. Бажано не просто торкнутися, а описати подумки, яка саме поверхня: гладка, холодна, шорстка тощо.

3. Огляньте простір навколо себе, фокусуючи увагу на деталях

Ця техніка допомагає подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі, коли складається враження, що ви можете бачити лише предмети, розташовані перед вами

4. Назвіть 6 кольорів, які ви бачите прямо зараз. Знайдіть 5 найменших предметів та 5 найбільших. Знайдіть очима 5 предметів різної текстури

5. Порахуйте від 20 до 0 вголос. Ця техніка допомагає привести в норму дихання. При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку, але будь-яке кризове дихання починається не з вдиху, а з довгого видиху, тому перед початком лічби треба видихнути.

6. Оцініть температуру приміщення та власного тіла

Термомоніторинг допомагає повернутися в тіло. Запитайте себе, холодно вам чи жарко. В кризових ситуаціях у людини зникає чутливість тіла, тому треба свідомо повертати собі відчуття температури

7. Притисніть руки або спину до стіни

Це допомагає заземлитися і відчути зовнішню точку опори. Можна також повідтискатися від підлоги або «позабивати цвяшки п’ятами»

Також відновити спокій допомагають:

- спів або мугикання

- погойдування всім тілом

- масаж очних яблук подушечками долонь

- почергове напруження і розслаблення різних частин тіла (особливо, якщо ви довго сидите в одній позі й не маєте можливості порухатися).

8. Зробіть вправу «Метелик»

Щоб повернути собі відчуття власного тіла, схрестіть руки перед собою та покладіть долоні собі на плечі й почергово постукуйте ними
Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви перебуваєте у відносній безпеці. Для нормалізації психіки потрібне відчуття, що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту.
Тому не можна відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів:
приймайте душ, як тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес
спіть, коли це можливо
плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу
лайтеся, якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь, щоб поруч не було людей, яких це може налякати
виконуйте хоча б мінімальні фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі
по можливості, займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо
дотримуйтеся інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5 хвилин
жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня. Гумор - прекрасний захисний механізм психіки.
Найважливіше зараз — робити свій стрес експертним. Стрес стає експертним, коли ви розумієте, як можна з ним боротися і функціонувати далі.

Як допомогти підлітку у виборі професії? Поради батькам.

Вибір майбутньої професії часто викликає палкі суперечки батьків і дітей, адже батьки впевнені, що краще знають життя, а діти хочуть обирати самостійно, оскільки це їхнє майбутнє. Одвічне питання батьків «як допомогти дітям у виборі професії?» завжди на часі, воно не втрачає своєї гостроти і сьогодні.

То ж варто прислухатися до порад фахівців.



Прислухайтеся до своєї дитини.

В будь-якому разі треба покладатися на її вподобання. Якщо уявити вектор часу, то дитина знаходиться ближче до майбутнього, ніж ви, а отже краще відчуває напрям розвитку світу. Ваша дитина не буде щасливою, якщо сліпо слідуватиме вашому плану. І рано чи пізно, вона все одно повернеться до справи, яка їй подобається, але із втраченим часом, або залишиться нещасною.


Не забувайте, що Ваша дитина – це особистість.

Ви знаєте її улюблений фільм, колір, тварину? Спілкування на такі теми приводить не лише до зближення, а й до самопізнання, що полегшить майбутній вибір. Поспостерігайте, які завдання дитина виконує із задоволенням. Що в неї найкраще виходить: організація днів народжень, дресура собаки, кулінарія. Ці факти необхідно нанизувати, як намисто, доки не отримаєте цілісну картину.


Розповідайте та інформуйте.

При виборі професії, можна виділити декілька площин. Перша – розуміння дитиною себе. Друга – навколишнє середовище з усіма його вимогами: знання професій, ринок праці тощо. Ідеальна професія знаходиться на їх перетині.

Уявіть, у світі за загальними підрахунками існує близько 50-70 тисяч професій. А школяр знає лише 30-40 професій, 15 з яких він бачив у школі і підручниках. Тобто, ці площини у дітей мізерні через відсутність інформації. Допомагайте дитині якомога більше дізнатися про зміст професій: журналіст бере інтерв’ю, урбаніст розробляє план міста, маркетолог опановує мистецтво продавати, реабілітолог допомагає людині стати на ноги після травм і хвороб. Ознайомтеся з ринком праці, разом проаналізуйте, які професії користуються сталим попитом.

Ставте дитині правильні запитання

Згадайте, як давно ви засипали свою дитину запитаннями, на які не отримали виразних відповідей? Якщо дитина не хоче ділитися, значить – вона боїться. Потрібно враховувати психотип дітей, адже запитання можуть бути для них, як допит.

Не ставте закритих питань, наприклад: «Ти вже визначився з професією?». Ви не отримаєте у відповідь нової інформації, лише нерозбірливе «угу» або «нєа», а після трьох запитань дитині набридне, і вона думатиме куди б скоріше сховатися.

Відкриті запитання, якщо їх правильно поставити, допомагають дізнатися нові подробиці. «Як?», «Де?», «Що?» – питання про майбутнє, а не з минулого. Пам’ятайте: не інструкції, а самопізнання.

Намагайтесь уникати питань, які починаються з «Чому?», бо вони асоціюються зі звинуваченням. Єдине виключення: «Чому це для тебе важливо?» Основна мета таких питань – можливість дитині самостійно оцінити свої результати, прогрес, здібності.

Ніколи не запитуйте: «Ким ти будеш, коли виростеш?» Так ви лише заганяєте дитину у ступор. Вона вже є, і ким їй ще бути, як не собою? Правильне питання звучить: “Що тобі подобається робити?”


Дозвольте дитині розкритися самотужки.

Ми не маємо права вирішувати за них, тільки допомагати і підтримувати. Направляти дитину кудись своім авторитетом – ведмежа послуга. Вчинивши таке раз, ви змушені будете постійно стояти над душею і направляти далі по життю. На своє виправдання батьки кажуть, що діти нічого не хочуть. Буває, що дитина дійсно нічого не хоче. Тут не можна нав’язувати, лише цікавитися.


Моніторте ринок праці.

Періодично продивляйтеся актуальні вакансії за обраним напрямом, слідкуйте за тенденціями, ознайомлюйтесь з вимогами. Тоді не стане сюрпризом спілкування з роботодавцем і не виникне питання безробіття і після університету.


Створіть середовище.

Дитина найкраще проявляється через соціальні ситуації, взаємодію з природою, живими організмами, творчість, музику. Це можна зробити через гру або введення у середовище.

Ефективним буде спілкування з людьми, які мають досвід роботи в обраній вашою дитиною професії. Вони можуть розповісти про переваги і недоліки професії з власного досвіду. Зробіть можливим, щоб ваша дитина провела з цією людиною увесь її робочий день, “подивилась кухню зсередини”. Корисним буде створення умов, в яких можна спробувати.


Не тисніть. На все свій час.

Пошук улюбленої справи свого життя – справа нелегка. Не квапте дитину, якщо вона не знає, ким хоче бути. Просто допоможіть їй виявити, до чого в неї найбільше лежить душа.

Не вимагайте чіткості і визначеності у професії. Фокус повинен бути не на назві, а на діяльності. Світ більше не ділиться на гуманітаріїв і технарів.Освічена людина сьогодення повинна володіти знаннями широкого профілю.

Отже, батьки, ваше головне завдання – розгледіти здібності своєї дитини, розкрити природні задатки і допомогти знайти таку сферу діяльності, де ці здібності змогли б реалізуватися повною мірою.

Нехай ваші діти найдуть справу свого життя і будуть успішними!

День працівників кримінального розшуку України

15 квітня - День працівників кримінального розшуку України

Знамениті детективи, наприклад, Алан Пінкертон, з рідного міста Глазго переїхав до Америки, де 4 роки пропрацював шерифом у своєму окрузі. Потім кинув державну службу і відкрив приватне детективне агентство.

У 1861 році співробітниками компанії було попереджено напад на президента в Балтіморі. А ще одна гучна справа, якою прославився приватний розшук Алана Пінкертона, це арешт осіб, які викрали 700 тисяч доларів в ж / д компанії Адамс Експрес. Саме керівники агентства вперше почали практикувати розшук злочинців за їх зображенням, які розвішували в людних місцях, що значно прискорило пошуки лиходіїв. Сам же Алан став прототипом літературного персонажа Ната Пінкертона.

В оповіданнях про Шерлока Холмса Конан Дойл описав багато методів криміналістики, які на той час були невідомі поліції. Після виходу творів Конан Дойля дедуктивний метод став використовуватися криміналістами по всьому світу.

Один з найвідоміших сищиків в історії - Ежен Франсуа Відок. Сам він починав свій шлях з злочинної діяльності. Коли це йому набридло, він звернувся до поліції, щоб запропонувати свої послуги з ловлі бандитів. Відок аргументував це тим, що тільки злочинець може зрозуміти злочинця. Він набрав групу з колишніх учасників банди і почав досить успішно розплутувати найскладніші злочини. За це його прозвали батьком карного розшуку.

15 квітня 1919, Декретом Раднаркому України була утворена окрема секція судово-кримінального розшуку. Карний розшук здійснює вкрай необхідну підготовчу діяльність до попереднього слідству для органів звинувачення. Не секрет, що з роками не раз змінювалася правова база та структура карного розшуку, але завдання були незмінні.

Своє професійне свято «День працівника карного розшуку» відзначають по всій Україні всі фахівці, що беруть участь у цій нелегкій і небезпечну працю.

Ми приєднуємося до привітань на адресу працівників карного розшуку і бажаємо їм міцного здоров’я, частих премій і теплого затишку домашнього вогнища!

Казкарка Оксана Іваненко

   Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві. Дочка журналіста та письменника Дмитра Олексійовича Іваненка і вчительки Лідії Миколаївни Іваненко, сестра фізика-теоретика Дмитра Іваненка.

   "Писати я почала дуже рано, як тільки вивчилася читати, а читала я з чотирьох років...Псувала на своє безліч паперу...і в шість років вирішила видавати свій журнал. Він називався "Гриб". Мій журнал, правда, після кількох номерів "прогорів"... Але я продовжувала писати нескінченні повісті."

    Навчалася у гімназії, потім у робітничій школі. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти.
   Літературна творчість захопила її дуже рано. Перший твір — казка «Квіти» — було надруковано 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово».

Писала вірші та п'єски. Але початком свого творчого шляху Оксана Іваненко вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання «До царя».

    Оксана Іваненко написала кілька десятків книжок оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Серед них: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок». (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін. Ці твори розкривають людське життя, допомагають пізнати красу рідної природи. 

   У більших її творах — повістях і романах — розповідається про видатних діячів культури, відомих письменників. Сюди належать повісті «Друкар книг небачених» (1947, про І. Федорова), «Богдан Хмельницький» (1954), романи «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини опубліковані 1939, про життя Тараса Шевченка), «Марія» (1973, про Марка Вовчка).

   Неабиякий інтерес викликає роман про життя і творчість Т. Г. Шевченка, його горьовані шляхи від дитинства до смерті, написаний з любов'ю, знанням і майстерністю. Про те, як письменниця йшла до відтворення образу Великого Кобзаря, вона розповіла в нарисі «Мої Тарасові шляхи», вміщеному в книзі спогадів «Завжди в житті» (1985, відзначена Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1986 Поява книжок Оксани Іваненко «Друкар книжок небачених», «Богдан Хмельницький», збірки «Води з кринички» (оповідання про Андерсена, Заньковецьку і Чехова, Пирогова і Гарібальді), роману «Марія» свідчили про зрослу майстерність письменниці, широту її історичних пошуків і прагнення поставити визначних діячів української історії у контекст світових подій.

   Близько семидесяти років працювала О.Д. Іваненко на літературній ниві. Уже давно виросли читачі її перших казок та оповідань.На зміну їм прийшли молодші покоління, які так само щиро захоплюються книжками письменниці. Бо її твори несуть знання, вчать людяності, патріотизму. У кожному з них відчувається глибоке розуміння дитячої душі. У грудні 1997 року на 92 році життя земний шлях Оксани Дмитрівни Іваненко скінчився.

Оксана Іваненко видала велику кількість книг для дітей.
Лауреат Літературної премії ім. Лесі Українки 1974 р. за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки».
Авторка повістей:

• «Друкар книжок небачених» (1947, про Івана Федоровича);
• «Рідні діти» (1951);
• «Богдан Хмельницький» (1954);
• «Великий шум» (1967).Авторка романів:
• «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини вийшли 1939; про Тараса Шевченка);
• «Марія» (1973, 1988; про Марка Вовчка).

Авторка книги спогадів «Завжди в житті» (1985).
Її твори видано п'ятитомником «Твори» (т. 1—5, 1984–1994).

• Нагороди
• Лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1974; за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки»). 
• Лауреат Шевченківської премії (1986; за книгу «Завжди в житті»).

Нагороджена орденом Дружби народів, трьома орденами «Знак Пошани», медалями.
Іваненко багато працювала в галузі художнього перекладу українською мовою.
Автор сценарію фільму «Гірська квітка» (1937), поставленому В. Т. Артеменком в Одесі.

13 квітня - День ерудита

День ерудита
13 квітня проводиться День ерудита. 13 квітня - день народження Альфреда Баттс, винахідника гри «Ерудит».

У 1933 році нью-йоркський архітектор Альфред Мошер Баттс створив ранню версію гри, яку ми знаємо як Scrabble або Ерудит. Щоб визначити, скільки повинно бути плиток і скільки очок має стояти кожна буква, він обчислив частоту букв на головній сторінці The New York Times.

Завдання для 6 класу за 12.04.2022. Географія.

 Тема:" Води суходолу — поверхневі і підземні. Річка: річкова система, басейн річки, річкова долина. Найдовші, найбільші за площею басейну річки світу."

Опрацювати  параграфи 47.

Переглянути відео уроки  за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=wmBNzRPAdRQ&list=PLuKEIL5ZUv-WOm__RSTzwo5pmWzOuGfFZ&index=47

Виконати онлайн тестування за посиланням

https://vseosvita.ua/test/start/hgz454

12 квітня - Всесвітній день авіації і космонавтики

Всесвітній день авіації і космонавтики 

(Міжнародний день польоту людини в космос)

    У цей день, 12 квітня, в 1961 році громадянин СРСР майор Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.

    Розвиток пілотованих польотів проходив поетапно з урахуванням досягнутих науково-технічних результатів і появи нових наукових, господарських і технічних завдань. Від перших пілотованих кораблів і орбітальних станцій до багатоцільових космічних пілотованих орбітальних комплексів - такий шлях, пройдений радянською пілотованої космонавтикою.

Яскраві успіхи космонавтики - закономірний результат самовідданої праці багатьох тисяч людей, десятків трудових колективів, які роблять все від них залежне в ім’я прогресу космічної галузі.

За рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАЇ) 12 квітня відзначається як «Всесвітній день авіації та космонавтики».

    В Україні цей День має назву «День працівників ракетно-космічної галузі України» і закріплений Указом Президента України від 13 березня 1997 року № 230/97, його святкування відповідно проводиться щорічно 12 квітня.

Пізніше, 7-го квітня 2011-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН, була прийнята відповідна резолюція № 65/271, в якій 12-е квітня проголошено Міжнародним днем польоту людини в космос.

   Враховуючи ризики, фізичні та інтелектуальні навантаження, гіганську працю і безпрецедентну самовідданість всіх, хто створював для нашого людства цю сміливу можливість, хотілося б побажати в цей День всім нам спокою і впевненості. Досягнувши космосу ми лише зробили ще один крок, а скільки їх буде ще?

Космічна вікторина "Розгубилися планети"