12 квітня - Всесвітній день авіації і космонавтики

Всесвітній день авіації і космонавтики 

(Міжнародний день польоту людини в космос)

    У цей день, 12 квітня, в 1961 році громадянин СРСР майор Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.

    Розвиток пілотованих польотів проходив поетапно з урахуванням досягнутих науково-технічних результатів і появи нових наукових, господарських і технічних завдань. Від перших пілотованих кораблів і орбітальних станцій до багатоцільових космічних пілотованих орбітальних комплексів - такий шлях, пройдений радянською пілотованої космонавтикою.

Яскраві успіхи космонавтики - закономірний результат самовідданої праці багатьох тисяч людей, десятків трудових колективів, які роблять все від них залежне в ім’я прогресу космічної галузі.

За рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАЇ) 12 квітня відзначається як «Всесвітній день авіації та космонавтики».

    В Україні цей День має назву «День працівників ракетно-космічної галузі України» і закріплений Указом Президента України від 13 березня 1997 року № 230/97, його святкування відповідно проводиться щорічно 12 квітня.

Пізніше, 7-го квітня 2011-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН, була прийнята відповідна резолюція № 65/271, в якій 12-е квітня проголошено Міжнародним днем польоту людини в космос.

   Враховуючи ризики, фізичні та інтелектуальні навантаження, гіганську працю і безпрецедентну самовідданість всіх, хто створював для нашого людства цю сміливу можливість, хотілося б побажати в цей День всім нам спокою і впевненості. Досягнувши космосу ми лише зробили ще один крок, а скільки їх буде ще?

Космічна вікторина "Розгубилися планети"

Всесвітній День рок-н-ролу

Всесвітній День рок-н-ролу

    Витоки рок-н-ролу своїм корінням йдуть в середину минулого століття, у ті повоєнні роки, коли все людство, не встигнувши відійти від жахів Другої світової війни, стало перед ще більш страшними перспективами безумства самознищення. Напруга або перенапруження, передчуття прийдешньої убивчої катастрофи або бажання всупереч усьому цьому - просто жити і насолоджуватися життям, що саме послужило поштовхом до «винаходу» рок-н-ролу, знає тільки Бог. Ми ж можемо міркувати про це, намагаючись спиратися на ключові моменти і факти, які були зафіксовані в нашій сучасній історії.

    Всесвітній день рок-н-ролу, станом на 2012-рік, ще не став офіційним міжнародним святом, відзначеним наприклад, на рівні резолюцій всіма шанованої Організації Об’єднаних націй. Однак, це зовсім не заважає бути цьому Дню в календарях багатьох, хто небайдужий і полюбив цю яскраву і завжди живу музику для душі і тіла. Дата народного Дня рок-н-ролу прив’язана до однієї з ключових подій в його славній історії: запису синглу Білла Хейлі спільно c групою «The Comets» під назвою «(We’re Gonna) Rock Around the Clock». Назва говорить сама за себе - «Рок цілодобово». Існує ще один переклад - «Рок навколо годинника», звичайно ж він не є точний, але як можна до статі проливає світло на дату святкування дня рок-н-ролу. Справа в тому, що в робочих планах музикантів запис цього синглу повиннен був відбутися 12-го квітня 1954-го року в нью-йоркській студії Pythian Temple, США. За тих, чи інших причин цього не сталося. Контракт зі студією закінчувався 13-го числа і за 3 години до його завершення, приблизно о 9 вечора 12-го квітня, наші герої зволили з’явитися. Більш того, вони встигли записати 3 версії цього синглу, остання з яких і стала знаменитим хітом.

    А далі ... почалася ера рок-н-ролу. Він був сприйнятий на «ура». Перевернув старі уявлення про музику і став в основі безлічі інших музичних течій. Подолав кордони і відстані, політичні погляди та суспільні настрої, обріс легендами і дійшов до наших днів.

    Саме 12-го квітня буде справедливо привітати всіх любителів цього музичного напрямку.                 

       Бажаємо Вам енергії і сил! Зі святом рок-н-ролу!

«Мамо, я бачу війну» - благодійний проєкт допомоги дітям України

 

      «Мамо, я бачу війну» - благодійний проєкт допомоги дітям України до якого приєдналися учні Миколаївського закладу загальної середньої освіти Овідіопольської селищної ради.

        Проєкт «Мамо, я бачу війну» – це колекція-колаж робіт дітей з України та всього світу!                     

        Організатори мають на меті показати та зберегти в історії ті різноманітні почуття та емоції, що відчували діти у цей страшний час, – від страху і розпачу до надії та віри в перемогу. Створений маніфест-колаж із дитячих малюнків про війну в Україні залишиться назавжди в мережі Інтернет за допомогою технології NFT.

Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона

Хвороба Паркінсона, викликається смертю нервових клітин і є одним з найбільш поширених нейродегенеративних захворювань в світі, істотно знижує якість життя. Вона не є смертельною. Близько 10 мільйонів людей на нашій планеті страждають від хвороби Паркінсона. Хворобу виявляють у людей старше 50 років. Жінки страждають частіше.

Втрата нервових клітин у мозку призводить до чотирьох ключових моторних симптомів: тремор рук і ніг в стані спокою, ригідність і скутість верхньої частини тулуба, сповільненість рухів і порушення координації, а також контролю рухів. Основні ознаки хвороби полягають в тремтінні рук, сповільненості рухів, скутості, болях, порушеннях рухової динаміки і психіки. Крім 4 ключових моторних симптомів хвороба Паркінсона також супроводжується і немоторними ознаками начебто болів, проблем зі сном, запорів, проблем із сечовипусканням, запаморочень, порушень мови, депресій, тривожних станів і втоми.

11 квітня в усьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона. Цей день проводиться з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я і покликаний підвищити інформованість нашого суспільства про захворювання Паркінсона, надати підтримку хворим паркінсонізмом і їх сім’ям, а також зробити свій внесок у подолання цієї страшної недуги.

Як правило, ця страшна хвороба розвивається у віці після 40 років, але можливі випадки розвитку захворювання і в більш ранньому віці.

Хвороба Паркінсона є хронічним прогресуючим захворюванням центральної нервової системи. Вперше описано в 1817 р. англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном, що жив з 1755 по 1824 рік.

Ця недуга призводить до інвалідності, залишаючи повну ясність свідомості. Походження хвороби до цих пір не з’ясовано.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…


5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

Пам'ятка успішного спілкування

Пам'ятка успішного спілкування

Успішним уважається таке спілкування, коли нам вдалося досягти очікуваного результату: отримати потрібну інформацію, допомогу, інколи – просто дружню пораду, підтримку або задоволення від разом проведеного часу. Досягти своєї мети в спілкуванні можна лише тоді, коли вас розуміють і ви розумієте інших.

Основою різних форм спілкування є бесіда, діалог (за визначенням словника – «взаємна розмова»). У бесіді обмінюються інформацією, знайомляться з новими ідеями, висловлюють наболіле, отримують розумну пораду, відчувають емоційне задоволення, естетичну насолоду. Тому хочемо надати декілька порад для ведення успішного спілкування.

1. Повноцінне спілкування залежить від обох партнерів.

2. Для повноцінного спілкування ми маємо об’єднати «дві мови»: мову слів і мову тіла (жести, посмішка).

3. Важливим у спілкуванні є вміння говорити й уміння слухати.

4. Основні правила активного слухання:

4.1. Використовуйте мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким розмовляєте, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима.

4.2. Застосовуйте звуки та жести заохочення: підтримуйте співрозмовника доброзичливою посмішкою, словами «так – так» … та ін., хитанням головою.

4.3. Ставте уточнюючі запитання: вони допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо із того, що вже відомо.

5. У спілкуванні намагайтеся уникати наступних дій:

5.1. Переривати співрозмовника.

5.2. Демонструвати рухами або виразом обличчя, що ви не готові зразу слухати.

5.3. Давати поради.

5.4. Змінювати тему разом або переводити розмову на себе.

5.5. Давати оцінку людині, яка говорить.

6. Під час висловлювання своїх думок намагайтеся:

6.1. Чітко формулювати свою точку зору, добираючи слова, зрозумілі не лише вам, а й співрозмовнику.

6.2. Говоріть від себе: «я так думаю», «я вважаю», «я відчуваю».

6.3. Будьте конкретними – не говоріть загальних або відомих усім речей.

6.4. Намагайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.

Успішного спілкування!!!

7 квітня - Всесвітній День здоров'я